Це лише такий момент.Це мине. Просто треба виплакати усе те розчарування і усю ту втому, яка накопилась в тобі за довгих півроку.

я не хочу спати цієї ночі, я не хочу чиєїсь підтримки. Я хочу спокою і тиші.Я не хочу буденності, я не хочу цих, проинизуючи холодом, ранків, я не хочу цих безсмістовних розмов, я не хочу цих пустих людей, як, здається, сприймають мене, як навіжену. Я не хочу поруч близьких людей, яким вже набридло твоє альтер0его і вони б з радістю мене відпустили і їм жилось б набагато краще.

Я хочу плакати.Довг, безперервно, безнадійно з невичерпним відчаєм і нарешті виплакати усе, щоб можа було хоч трішки існувати, хоч трішки посміхатись і хоч трішки радуватись життю. Я хочу відпочити. Від усіх.