Найвірніша істота- лише собака. Лише вона йтиме за тобою докінця. Лише в ній ти можеш бути впевнена. Вперше за 17 років я відчула як це - бути живою! І як це прекрасно. Якби не собака, я б не повернулась. Я йшла і розуміла, що хочу лише одного - замерзнути. А потім я зустріла її - грязну, чорну, але таку добру. Її відпихали, били її, а вона далі була приязною до людей. І далі приймала їх холодні погляди. Я просто відчула щось таке, що не дало мені пройти мимо. Лише собака дала мені зрозуміти, що людське життя - прекрасне Я хочу собаку. Хочу знову, аби мене вимазали з ніг до голови грязюкою (мені було байдуже), хочу знову побачити цей співчутливий погляд, вона знала, що мені погано. Вона йшла за мною докінця. Я йшла, як бомж. Вся в собачих лапах, запухша від сліз. Просто ніяка. Люди дивились на мене і я розуміла: мені все одно. Я хочу ніколи не прощатись. Я хочу любити тебе вічно. Я втомилась від цих сварок. Мені важко.