Russian Barbie

Твоє кохання - мейд ін чайна,
На фабриці брудних речей.
Яке зробили сто китайців,
З замилених слізьми очей.

Твоє кохання - не повернеш,
Воно невидеме як пил.
Не відішлеш і не забереш
Воно і є, але що з тим….
Його не візьмеш, не збережеш,
Лише при світлі змерехтить,
Підніметься високо в гору,
а звідти стрімголов злетить.

Твоє кохання - то страждання,
Засудженного навмання.
Який іде несвоїм шляхом,
Яком ні краю, ні кінця.

поклич мене, море,
у свої обійми -
хвилі
лагідні та бурхливі.
клич мене криком
голодної чайки,
що між землею і небом
літає.
клич мене штормом
що поглинає
скарби, фрегати,
сп*янілих рибалок
та місяця світ.
сховай мене, море
від почуттів, думок
та болю
як перли ховаєш
на дні.

70222011

танцевать на столе
и рисовать иконы,
и еще разок, одним глазом
возреть
разноцветные терриконы.

Вона прийшла - незванна та невчасна,
І принесла з собою скриню сліз.
І кожну крапельку в намисто закрутила,
Що мою душу тягарем стягнуло вниз.

Я не запрошував ії до хати,
не звав в гостини чи у сад…
Я знав, що вона може обібрати
як ті цигани цуплять цуценят.
Вона б не взяла мої гроші, тощо.
І без уваги лИшила б усі скарби…
Єдине, що було у небезпеці -
це моє серце, тіло та думки.

На все село про неї слава ходе,
Всі знають постать ту, ії ім*я…
Але ще не знайшли того героя
Який би голову ії відруба.

Я гнав ії у шию, бив жаливою,
І навіть сікався спускати псів!
Вона ж залИшилась спокійною,
І почала читать нудний Псалтир.

Я пробував часник та святу воду,
Але все марно, все дарма..
Вона розчИнилась в повітрі гріховоду
І залишИлася зі мной на все життя.

А люди заздрили… І на колінах стоя
(не знали щастя безтурботного свого)
молили в Бога та Марії, щоб їх доля -
отримала своє святе єство.
Вони не знали як розворушити свОю
заледенілу, білу кров. Тому, уся їхня надія,
була на ту дурну Любов.

02016271

життя є чудове,
бо очі і вуха, і ніс,
і вітер і трави і зорі,
хоробреє чорнеє море
і десь там ще
шварцвальдский ліс.

життя штука є дивовижна,
хтоб там і що не казав
про це перший крик у малечі,
про це сто останніх зітхань.

20150915

Вона була скелелазкою: такою маленькою, тендітною і водночас трошки незграбною, проте всеж - скелелазкою. Вона навчилася з легкістю повертатися обома носочками на камінцях, але ніяк не могла перенести цей самий принцип у реальне життя. Певно, сили тяжіння на штучних скелях та посеред вулиць нашого великого світу досить таки різні. Усе ії скелелазіння зводилося до одного: кожної ночі, опівночі, коли місяць намагався протиснути своє світло крізь глухо зачинені штори, Вона, оголена, лежала на їхньому старому ліжку і великим пальцем правої ноги намагалася зачепитися за Його сідницю. У той час коли права нога шукала своє місце під сонцем, ліва нога була опорою і твердо утикалася в його стопу. Пристібнувшись, і відчувши землю під ногами, руки ії обвивали його шию, голову, плечі. Вона промацувала кожну клітинку і тестувала на стійкість та безпечність, шукала своє місце, свою ціль, свою радість, свою Голгофу. та знаходила. Такий гарний вид спорта, скелелазіння.

Розтупіться гори!

Розлійтайтесь хмари!

Я іду додому!

До своєї мами!

Знай-но, синє небо!

Що ти маєш лити!

Щоб гріхи сухої землі

Тим дощем омити!

Ви, степи широкі,

Мудрі дідугани!

Скиньте свої ряси,

Золотом вшивані!

Не тривожте душі,

Не дражніть серденька,

Занепалого народу,

Колись козаченьків.

Хай-но світять зорі,

Вітер пісню несе

Що рід калиновий,

не вмре і не щезне!

Розтупіться гори!

Розлітайтесь хмари!

Хоч вві сні я прийду,

До своєї мами!

01.09.14

Залишаю тебе за хвірткою,
У воріт жаданного раю.
Ми обидва йдем по дорозі
Тільки хтось по прямій,
а хтось скраю.

І пройшовши увесь небосхил,
Лиш одне я у Бога спитаю:
Рай - це там де птахи?
чи ти?
і в яку попала я зграю..

02051520

Що у тебе на душі?
туга та журба.
Які сни сняться тобі?
ті, в яких біда:
Там де небо і земля
в чорному цвіту,
Там, де стежки у степах,
я без ніг іду.
Уві сні, як у житті -
щастя далеко.
Посміхнулось і пішло
у чуже вікно.

У моїх очах стоять
діти, голосять
плачуть, молють та просять
час піти назад.

я би так хотіла знов
на своїй землі
прихилитись до трави
і лічить зірки.

__________________
Я благаю про одне:
щоб забути це.
Щоб прокинутись, а там:
персик мій цвіте.
Щоб побачити сім'ю
за одним столом.
Щоб веселі та живі
зі смачним вином.
Я благаю та пою,
та лягаю спать
Щоб Надію з новим днем
щиро зустрічать.

кохати -
то значить прощати.
ночей довгих, темних
не спати.
вірно та щиро чекати,
і кожен день рахувати.
з надією зустрічати.

кохати -
то мізків не мати,
сердешно та дзвінко
співати.
мов божевільні гасати.
і від душі цілувати.
ласкати.

любити -
не цвях-но забити,
не квітку полити,
не бульбу садити…
любити -
то жити.

я каждое утро хожу в магазин:
- мне пару яиц и нежирный кефир.
- а совесть?
- и совесть в придачу, на сдачу.
- берите и идите.
- простите.

Мама, мамочка родная!
Приголубь меня скорей,
Вытри слезы, что слетая,
Собираются в ручей.

Покажи на небе синем,
Где горит моя звезда,
Собери из жизни линий,
Путь, куда ведет судьба.

Видишь, коршунов на небе?
что летают над Невой.
Прогони мои тревоги,
и махни на них рукой.
И тихонько, как когда-то
Колыбельную напой.

Мама, Мамочка родная!
Крепко-крепко обними,
и в последнюю дорогу -
отпусти.

19 мая в 9:57

я вмираю кожної ночі
коли місяць на небо іде.
коли сон затямує очі,
то мій янгол лишає мене.

він цілує мій лоб гарячий,
ставить свічку,
хрестить і йде.
я, натомість, лишаюсь лежати,
і чекаю коли все мине.

я вбираю своє волосся,
заплітаю у нього вінок
з запашного, нового
колосся
разом з квіткою -
барвінок.

я вдягаю ошатне плаття
і співаю про долю свою.
я готуюся, до світанку
перейти за нову межу.

та байдужі мої молитви
і в буденності мерехтінь
нишком голову прихиливши
я блукаю по світу мов тінь.
амінь

04262014

Не читайте, дівчата, книжки,
Ви в романах лиш кривду знайдете!
Не буває такого в житті,
Ви так легко свій шлях не пройдете!

Не читайте, дівчата, казки!
Там, де принци рятують коханих.
Там, де мужні, хоробрі мужи -
Не буває таких незламних!

Не читайте, дівчата, книжки,
На-у-ко-ву лі-те-ра-ту-ру.
Пильно стежте за ходом думок,
І позбавтесь макулатури!

Філософія, психологія…
Як то треба кому вчиняти.
Дайте відповідь на питання:
" Вам насправді то треба знати?! "

Не читайте, дівчата, вірші,
Ні маленьких весняних памфлетів.
Пийте так, щоб забути усе. Мерщій!
Не чекайте, даремно, букетів.

Не читайте, дівчата, книжки,
Не розбещуйте хвору уяву!
Ви пильніше виводьте стежки,
І знайдіть улюблену справу.
03142014

надія-надія,
мене отруїла -
споїла.

своїми словами
духмяними,
горілчаними.

своїми очима
заворожила,
провіла.

і в край згубила.

надія-надія
мене обікрала
і спати поклала.

у землю.
на новосілля -
у вічне снів свавілля.