Та як ти маєш совість писати мені таке?Ми абсолютно чужі люди яких нічого не пов'язує.Лише те, що ми колишні однокласники.І все.А ти пишеш, що я твоя?Якого біса ти таке пишеш?Я ж чітко дала зрозуміти, що не хочу мати з тобою більше нічого.А ти.Думаєш, що я кинусь тобі в обійми лише від десятків компліментів, від твоїх зізнань?!Мене таке не цепляє, якщо чесно.Вже нудить від твоєї ніжності.Де ти був, коли я тебе потребувала?Чому ти завжди повертаєшся так невчасно і все руйнуєш?Бісиш, відверто бісиш.

10 января 2014 года в10.01.2014 14:02  1  0  Личное

Це дивує мене все більше й більше.Може,ще не все втрачено?Хоча,для чого ці даремні надії?Сама ж собі роблю гірше.Сьогоднішній сон повністю заперечував мої бажання з бажаннями в реалі.Хоча,я б мабуть все-таки вчинила так,як у сні.Ібо нєхуй псувати моє життя ще раз.

08 января 2014 года в08.01.2014 21:59  3  0  Личное

Треба розібратися в собі і в своїх почуттях.

І нарешті почати готуватись до сесії

08 января 2014 года в08.01.2014 18:52  3  0  Личное

Сьогоднішній день провела з мамою.Їздили в міліцію,аби взяти мені направлення в ВНЗ.На прийомі в відділі кардів,мені сказали наступне: -І куди така чарівна,гарна дівчина зібралась?Нє уж то в міліцію? -Саме туди. -Який напрям? -Криміналістика. -Опєром бути хочеш?Це небезпечно,дитино. -Та байдуже.Я вже вирішила. -А як твій чоловік буде відноситись до того,що ти вдома не будеш ночувати? -А я не збираюсь виходити заміж. -Як так?Мамо,ви в курсі? (мама здивувалась,і якось дивно на мене подивилась.Не вірила.А я дійсно не збираюсь). В кінці-кінців,ми були "одобрені",але аби отримати це грьобане направлення,треба пройти тривалу процедуру оформлення документів,комісії,стажування і т.д.Тому я сама відмовилась.Зате в пожежній нам легко направлення віддадуть.І це мене порадувало.Приїхала додому,лягла спати.Нарешті я маю таку можливість-спати вдень.Виспалась.І брата не було.Так добре,спокійно.Але от він прийшов і знов мене роздраконив.Вже хочу в Луцьк,бо він мене виснажує лише однією своєю присутністю.

07 января 2014 года в07.01.2014 22:53  4  0  Личное

Весь день всі і все проти мене.Лише Матвєй сказав,що я сама хороша,бо дозволила йому пограти ігри на моєму телефоні.Святкого настрою протягом дня так і не з'явилось,навпаки,знаходились люди,які все псували.Близько години пролежала,тупо слухаючи одну і пісню і розглядаючи одну-єдину фотографію.І всередині так боліло,що хотілось кричати від болі.Але мовчала.Все рівно немає кому втішити.Людям,які мене оточують,абсолютно байдуже,як я себе почуваю,як у мене справи і чи потрібна мені допомога.Так,з моєї сторони це доволі егоїстично,але з їхньої-доволі байдуже.Я не знаю,що з цим робити.Вже хочу швидше в Луцьк,аби втекти від цієї одноманітності і постійних розтріпаних нервів.Найбільше чекаю приїзду малої,моєї найкращої.Вже скоро.Залишилось тільки дочекатись і не здохнути.Бо ще один такий день-і мені гаплик

06 января 2014 года в06.01.2014 20:53  2  0  Личное

Я в шоці

Я вже давно залишила це в минулому, а ти хочеш все повернути.Другий день підряд пишеш мені, що хочеш знову бути зі мною.А я другий день натякаю, що проти.Ти для мене друг, не більше.Раніше я щось відчувала до тебе, але не тепер.Ти намагаєшся підкупити мене різними компліментами, приємними словами, але не треба.На мене це більше не діє.І не важливо, чи це ти пишеш, чи хтось інший.Так, це приємно, але я не вірю в це.Ібо моя самооцінка цього не дозволяє. Раніше мені була потрібна твоя увага, ти сам, але минуло вже більше півтора року, і я б не хотіла повертатись в минуле.