Все настільки складно.Мені не вистачає сил і терпіння аби розібратись в цій ситуації.Набридло кидатись від пошуку одного пояснення до іншого,і нічого хорошого в результаті не отримати.Мені дуже шкода тебе,адже тепер ти розумієш,як колись себе почувала я.Нікому б такого не побажала.Але хіба я винна,що ти надто пізно вирішив все повернути?Тоді,коли мені це не потрібно?Коли я не потребую відносин ні з ким?Мені подобається цей стан цілковитої незалежності. І я не хочу щось змінювати.Але мені шкода.Коли ти пишеш,я відчуваю,які емоції ти переживаєш.Болить серце,коли згадую все,що було між нами.Вчора ти запросив мене на екскурсію в інше місто,бо хотів би побути наодинці зі мною.Але я відмовилась.Немає абсолютно ніякого бажання обнадіювати тебе.Адже для тебе це означає більше,ніж для мене