я майже звик

Якщо одна людина дивиться/дивитиметься направо,
а інша - наліво, і вони при цьому будуть знайомі,
або, що краще - добре_знайомі,
то разом вони можуть/зможуть відтворити картину на 360 градусів,
повний оберт.
Стулити разом дві половини,
як стулються північний і південний полюс,
тулячись одне до одного, аморально.

І вони матимуть знань так багато,
що разом зціплені цілитимусь навколишніх сяйвом,
що йде/ітиме від результату дії.
Від поєднання того, що може дати взагалі зв'язок двох.
Не_поєднання бензину чи літру, літрів, двох - ліри.

Лірика двох облич, повернених протилежно не на захід чи схід,
але тих, що тримаються за руки.
Не тиснувши чи скорочуючись,
а рівно енергетично наповнюючи одне одного.
Зважуючи на терезах біль та любов, розлуку та буття поруч.
Тоді компенсуються поцілунками всі зриви,
і вся скорбота відійде від обійм.

І деталі істерик забудуться чи вже забуваються,
і тоді почнеться всесвіт.
Твій всесвіт, суцільний пророк,
миротворець і творець на два імені кожен.
Код благання - я тут.

І доки болить - пишеться.

Інтимні речі, що трапляються
чи можуть трапитись між людьми.

Чистити зуби щіткою на двох:
воно само по собі означає перебування поруч,
достатній рівень близькості, вкотре.
Сміятися, шмаркаючись на брудершафт,
розмовляти про тріпи в накуреному стані,
вмикати Гаррі Поттера, і не_важливо, з якої частини.
Читати вголос і подумки: близьким і тому, хто просить.
Знати почерк людини – як на мене, досить інтимно,
якщо справа опівночі, і не в університеті тощо, авжеж.

Разом стопити і відгрібати: з не_комфортними не_комфортно,
разом зігріватись уночі: коли єдиний вихід - в обіймах основної.

Готувати їжу і чистити капці,
скручуватись і передавати ранець.
Писати листи і ховати конверти,
передаючи із рук у руки, із пальців в пальці.

Стелити ліжко й вмикати ноутбуки,
на відстані та, як раніше, в лютий.
Разом курити і разом сміятись,
позичати речі, куштувати марки,
ходити у вбиральню – разом.

Бути вигнаним з ресторану і вигнанцем бару,
відвідувати івенти
і при компанії у двадцять
сидіти утрьох, удвох
і ховатися в сланець,
час від часу відмовляючись на приєднання,
не ведучи облік розмовам: в захваті_.

Розмовляти про секс і висмикувати його,
висмикувати за пагінець,
мов останні імена.
поки все: кінець.

Спілкуватись про асоціації при свічці,
виринати о четвертій з ліжка
і кричати, і ворочатись.
Чуючи з іншого боку ліжка:
«я тебе піймаю й підтримають» –
ось що дійсно_близько, достатньо близько.

Приймати ванну разом,
або ж бачити одне одного під_час.
Вимивати волосся, витирати пил, очищувати легені
по наколінній нахиленій.
Коли відходить повне сум'яття,
коли вчувається в жилах довіра,
може - і хитко, і хижо у нирках, але_ж.

Годувати одне одному їжу,
просто їсти разом,
але домашнє,
але зроблене чи хоча б підігріте одним із вас.
Одним із структур вищого полку, рангу на ранок,
себто, знов ж таки – вас.

Чистити зуби, міняючись щітками,
даючи туалетний папір для шмарклів на останньому виході.
Курити одну самокрутку на двох,
одну цигарку. І тліти любов'ю:
і тільки нею.

Їсти з однієї тарілки,
ще вартісніше - однієї вилкою,
ще - з одного бокала пити вино абощо.
Просто божеволіти, кидаючись їжею –
інше.

знаєш

із тим, що хочеш приховати

так складно жити

шпортаєшся

одразу ж

засовуєш правду в пісок

загортуєш циркуль в рулон в кульок

стискуєш шию

набачився

знаєш

із тим що ховаєш

так цільно незвично

ховати шафу в вікно

ховати вкладки коли вона прийшла

зачиняти двері коли перевдягаєшся

закреслювати рядок

стирати кров на чоло

здирати з горла комок

надерся

знаєш

так важко бути кимось ще

перебирати манери

копіювати не надихатись

ототожнювати та не оприлюднювати

не набридати не відчувати

ховати емоції в стиснутий кашель

ускладнив

втомився

пішов з життя

риба іде на дно

риба вітається із пропливаючими але не розуміє

що це вже риби а отже тебе спасуть а отже досить розчаровуватися спробуй ще

а отже

риба вже не вітається вживу а лише подумки

лише бачить наживу себе як наживу і полі_кій

бо побувши на забороненій зоні

а забороненій бо знов ж таки не було і немає зв'язку

і проливши туди ізольовано

провівши там близько року ще більш ізольовано

і не помічаючи нікого окрім водоростей каміння і коралів з набряками

риба втратила сенс бажання утому навіть її втратила навіть утому навіть її

аби когось знайти

аби потрапити в улюблені водорості

мовчанка не народжується лише тоді коли її змушують

коли шантажують

коли заклеюють губи скотчем для риб

коли витісняють з-поміч тисячі тисяч різних дверей відмінних розмірів і доданих додатних ширин

лиш коли висвітлюють лазером наміряно ультрафіолетом намічено

лише коли міряють не глянувши на кінцеве число і кажучи попереднє

бо все одно яке кінцеве все зрозуміло і так

лише тоді коли протест народжується в рибі

лиш тоді коли це не бажання самої риби

не лише тоді коли ковбої волоцюги злиденні люди накопичують метал аби сплавити рота

не лише тоді

не лише тоді

за винятками

із винятками

проти винятків

проти винятків - найліпший диригент і преферанс

ітератив губ риб мовчання і мовчанки

інтер

актив

баланс

замовляй таксі і їдь собі з миром,
далеко, у світ, де ніхто не побачить
можеш їхать без миру,
відчалюй з припливом
не вимагай одноосібних пробачень
можеш їхать не прямо,
не точно до цілі,
можеш їхати криво
такі топографічні дрібниці втратили своє значення
сьогодні я гратиму білими
я можу прийняти лише твоє пробачення
воно гарантуватиме мені
щасливу дорогу і перепустку в пекло
думаю, там мене уже давненько ждуть
але там, як кажуть, хоча б тепло,
саме туди прокладений мій щасливий,
переможний маршрут
пусте
головне, щоб не тут.
бери таксі і їдь за обрій, на зустріч собі
туди, де буде більше вина, ніж води,
де люди не чорні і не німі.

- з вас 30 гривень за дорогу
- без решти
- спасибі за щасливі дні у путі

P.S. бережи дорогу в собі.

і якщо тобі болить, то хай мені буде вдвічі
і якщо тобі стане легше, то вже все одно,
у скільки це обійшлося мені

сподіваюся уже досить
нарешті
із двох завжди хтось зривається
першим
аби ж то був не я
.. хотілось би
аби ж то й не ти
зірвалась

я
завжди зриваюся я
і падаю
падаю довго
тижнями
.. може
рік уже.

і де той асфальт
щоб розбитися вщент
бо досить.

здається стукнулася
розбилося
але не надто дрібно
аби ж не зірватись
й не почати склеювати
бо воно хитке
буде
.. хитке.

добре що
ти ні разу
ще не зривалась
добре що
.. сильна така

а я такий неспокійний

ті, що не курять, також помирають,

може помирають не від раку,
чи скрючених до невпізнання легень,
але точно не менш болісно,
ще й з гнітючим відчуттям чогось незробленого,
чогось невідчутого та незнайомого.

ті, що не п*ють, також мають проблеми,
також серед ночі пишуть не тим,
телефонують вже іншим,
вже давно не своїм.
і тоді ще складніше списати на випадковість,
і тоді ще складніше пояснити світові,
складніше виправдати згвалтовану
суспільними "треба", покалічену совість.

ті, що не лаються, також не завжди
чесні й порядні,
коли автокорекція не виправляє мати,
бо нічого виправляти,
нікому писати,
вони живуть не відредагованим життям,
де пафосу й тавтології надто багато.

людей убивають люди -
це також неправда.
адже інколи бувають власні люди,
які безумовно того варті.

ті, що говорять іншими мовами й діалектами,
також мало що розуміють,
також сперечаються,
стоячи перед дзеркалом,
ставлячи самі надто багато питань, рамок та критеріїв.

отже, якщо так подумати:
шаблонів взагалі немає,
навіть не ми самі винні,
адже масштабність порушеного питання
банально й зрозуміло вимагає більшого.
ми живемо, аби жити,
а життя нас підступно вбиває

Твоя любов була ненормальною,
ти навіть не кохала мене,
ти просто хотіла знати, чи так само сильно я кохаю тебе.
Правильно розставляй акценти, дівчинко.
Треба відразу і назавжди,
щоб ніхто не звикав|.

В цілому я люблю людей.
Вони такі милі коли сплять, або сплять, або краще взагалі сплять.Я люблю виносити їх разум навіки в світи вічного спокою і ейфорії.Особливо люблю крикунів і чокнутих аморальних уродів.Чому, не скажу.Бо не хочу. Люблю пофігістів, з чорними очима і якоюсь штукою на щоці. Люди вони милі.Звичайно до котів їм далеко, але право жити вони таки відвоювали.

• В першу чергу я зробила себе такою, а потім зробила так щоб ви мені повірили. Багато хто із вас будують мене в своїй голові, подібно до того як самі хочуть мене бачити, і відчувати, і це, в цілому зовсім не моя проблема.Я спостерігаю, а потім уже приймаю правила гри, якщо вони мене задовольняють, якщо ні, то "сьогодні ми вас вичеркуємо" Кожен сприймає мене по різному, кожен бачить і відчуває по-своєму і я взагалі не можу вгодити кожному з вас, я можу тільки прийняти правила гри.У всіх людей є своя думка, і ви можете її висловлювати.а от чи будете ви почуті, уже питання.Кожен з вас може змусити повірити в себе інших, та чи приймуть вони ваші правила?Можливо вас сьогодні і вичеркнуть, не почують, не помітять, забьють на вас, та можливо завтра ви знову станете потрібні, бо у вас буде щось потрібне або корисне для когось, тим чи іншим способом.
• В другу чергу, я повірила в людей, і змусила себе знаходити у ваших обличчах щось, що я зможу написати в своєму новому дописі.І я знаходжу.Бо у кожного є дещо таке, чого я не знайду безмірному всесвіті своїх думок.От чому ви всі мені і потрібні.

Насправді мене лякає таке відношення.Насправді, останнім часом відчуваєш себе якоюсь загнаним і втраченим, загубленим і несуцільним.

Коли легені дихають холодним повітрям і мозок перебирає кінчиками пальців волосся і пурхає в просторі, боячись замерзнути, стає лячно.Буває розумієш, що все іде не тією дорогою якою хотілось би, і ти прокидаєшся і пливеш в течії розпаленого заліза, піддаючись або гребучи проти неї.А все ж зануритися під гарячу лаву свого "я" часом було б набагато кращє ніж вигребти на берег і померти від нестачі своєї справжньості.І було б на багато кращє вмерти за своє, чим прожити життя в використанні чужого і зовсім не потрібного.

І отак захлинаючись гарячим потоком розплавленого заліза, живеш день за днем, протікаючи по просторах тіла, розбиваючись об скелі реальності.І не задумаєшся і забуваєш про те що робиш, і що хотілось би робити насправді.

Коли ти вільний від падіння в гору

я можу впасти

зачіпаючись за стовбури дерев
я можу бути вільним як
ти в падінні
на зірки
вони як цукор
і ти розчиняєшся
в пилюці
зіркового сну
у вільному польоті
вгору
або вниз до зірок
у морок
думок
своїх