В першу чергу я зробила себе такою, а потім зробила так щоб ви мені повірили. Багато хто із вас будують мене в своїй голові, подібно до того як самі хочуть мене бачити, і відчувати, і це, в цілому зовсім не моя проблема.Я спостерігаю, а потім уже приймаю правила гри, якщо вони мене задовольняють, якщо ні, то "сьогодні ми вас вичеркуємо" Кожен сприймає мене по різному, кожен бачить і відчуває по-своєму і я взагалі не можу вгодити кожному з вас, я можу тільки прийняти правила гри.У всіх людей є своя думка, і ви можете її висловлювати.а от чи будете ви почуті, уже питання.Кожен з вас може змусити повірити в себе інших, та чи приймуть вони ваші правила?Можливо вас сьогодні і вичеркнуть, не почують, не помітять, забьють на вас, та можливо завтра ви знову станете потрібні, бо у вас буде щось потрібне або корисне для когось, тим чи іншим способом.
В другу чергу, я повірила в людей, і змусила себе знаходити у ваших обличчах щось, що я зможу написати в своєму новому дописі.І я знаходжу.Бо у кожного є дещо таке, чого я не знайду безмірному всесвіті своїх думок.От чому ви всі мені і потрібні.
