Персональный блог PARTME — my name is i . my problem is love . my solution is you.
в атмосфері тупості тону з тобою, пропади і не чіпай мою пам"ять, яка не винна у цьому, будь ласка.
єдиний день за стільки часу, коли сталось так багато приємного ;)
Ти його болиш десь всередині, Провалився міст на половині. Мобільного екран плаче словами, Може і добре. чекала, просто сил не стало і струна порвалась! от і пояснення цьому.
моя Віка♥
Everything that kills me makes feel alive!
ця фраза і вся наша весна перед очима)
дуже не вистачає тебе мені.
не радує, не гріє, не гребе
не тóркає, не ранить і не тішить
усе що не стосується тебе
і все що з іншими тебе розмішує.
це так дивно – між нами ніякої близькості
тільки ці кілометри і різні умовні бар'єри
ув обіймах твоїх я гойдався би наче в колисці
але замкнуто брами зачинено парки і сквери
і ніщо не римується – двері не входять в одвірки
і маршрути в квитках і сеанси підкреслено різні
навіть кров і любов ми розлили по різних пробірках
навіть слово і зойк все ніяк не вкладаються в пісню
це так дивно усе
бо щоденно
щонічно
ніколи
не виходжу із тебе як не виходять з запою
і хапаю мов риба повітря –
налякано
кволо:
дай дихнути тобою
дай ще раз дихнути тобою.
8 октября
Вам трудно принять правильное решение: рассудок говорит одно, а сердце твердит другое. как обычно блять!
ДААААА
Ты взлетаешь высоко
И не слышишь никого
И забыв о всем святом, ты разбиваешься
Но едва открыв глаза, ты кричишь один в слезах.
от, є таке поняття, коли руйнується в голові все. коли ти настільки безсилий, що не можеш перестати думати про те, що тебе зжирає зсередини. і так поки не досягне точки вибуху, а коли досягне, тоді такий пиздец відбувається не тільки з тобою, а й навколо.
когда найдешь то, что любишь, ты сам удивишься, как много ты можешь.
Овен. 1 октября (вторник)
Сегодня с вами произойдет нечто очень радостное, светлое и неожиданное.
даааааа.
як я люблю, коли така хуйня збувається:3
І з кожним днем стає все важче змушувати себе прокидатися вранці, коли світанок, з ніжністю сірчаної кислоти пускає коріння в твоє самотність, коли все, що в тобі залишилося - непотрібно, душевний непотріб. Ти ставиш чайник, дістаєш чашку, та тільки чаю зовсім не хочеться. І справа навіть не в вічному холоді, галасливих сусідів, поганому харчуванні, не в тому, що час блює секундами на кимось вимиту вологу підлогу, не в тому, що потрібно здаватися дорослим, здаватися сильним, зберігатимовчання. вся справа в дірках всередині у безсонні, смішних законах, дебільних правилах. і у відстанях, де кілометри проходять повз нас, в ційдурнуватій необхідності вміщуватися в рамки чужого ' правильно ', коли нутровсе твоє отруєно бажанням вижити. Зрозумій, вся справа в цьому божевіллі, в цій нестачі чогось важливого, в цій нестачі чогось потрібного, чогось, що ти завжди шукав.цей безглуздий ' ефект відсутності ' скороприкінчить тебе - паперового, а ти як і раніше пам'ятаєш кожного, кого колись не втримав. Ти так сподіваєшся, що відпустить і що ця буря всередині закінчиться, щоб спробувати вкрасти вранці зовсім небагато - хоч півгодини. Йдеш на кухню і ставиш чайник, та тільки чаю зовсім не хочеться і от би завтра вистачило сили на те, щоб просто відкрити очі.
Не зникай, будь поруч, так як зараз, без тебе напевно ніяк, без тебе важко.
просто ти потрібен мені. просто ти сам все знаєш.)
Самые популярные посты