Персональный блог PARTME — my name is i . my problem is love . my solution is you.
Счастье - осознать отвыкание.
Отвыкшее от чувств сердце
Ты вызвал во мне привыкание
С тобой я помню все мгновенья,
Но уже не с трепетом внутри
Ты был причиной вдохновенья
Гордість, пакуй валізи!
Коли
зупиняєшся поглядом на його
зморшках у кутиках вуст, на вологих
від суму вилицях.
Розумієш,
що такі речі слід мотати на вус,
рано чи пізно -
на твій бік хтось таки й схилиться.
Хтось навмисно надокучатиме,
з норовом бажаючи провести тебе додому.
Хтось ніжним дотиком
загорне неслухняне пасмо за вухо.
Хтось наважиться і поцілує.
Але, на жаль,
ти ж не з тих люб’язних дівчаток,
яким
неважливо друг це чи просто знайомий,
тільки б уважно слухав.
За вміння вчасно мовчати
людей іноді значно більше цінують.
Якби ж час тобі мізки вправив,
душа не була б скалічена.
Знаю, ризик – це благородна справа.
Але тільки тоді, коли втрачати нічого.
Леона Вишневська
Люди страждали б набагато менше, якби так старанно б не розвивали в собі силу уяви, не пригадували б без кінця минулі
неприємності, а жили б нешкідливим сьогоденням.
Й. В. Гете
Будь ты проклята. Безответная любовь.
Эти чувства. Я больше всего. Ненавижу.
Вместо воды в чайнике. Кипит моя кровь.
Мне кричат "отпусти". Но я их не слышу.
Ты специально хотела резать так долго?
Показати повністю..
Издеваться. С улыбкой. Все же любимой..
Топить меня. Вешать. Снова. И снова.
Ты знаешь. Насколько. Я уязвимый.
Чувствую. Будто в сердце разлили ртуть.
И нет желанья к чему-то стремиться.
Я скорее всего просто здесь утону.
Но ты.. все равно..
Не перестанешь..
Мне сниться.
Алекс Кеплер
если думать о том, что будет
можно забыть про то, что есть.
Есть люди которым не нужно быть рядом -
Доказывать дружбу свою каждый день,
Ты можешь не видеть даже их взглядов,
Не слышать неделями, молчать каждый день.
Показати повністю..
Бывают минуты - их так не хватает,
Их смеха, поддержки и рук теплоты,
Так вот случилось - города разделяют,
Но дружба на веки, если друг от судьбы!
А вспомнить проблемы, что казались авралом,
И слезы, что лились по таким пустякам!
Друг другу помогали начать все с начала,
И веру внушали, крепко-крепко обняв!
И сколько же счастья друг другу дарили,
Шутя над ошибками, над косяками шутя!
Нет, все те моменты до сих пор не остыли,
В минуты тоски, лишь улыбку даря!
Есть люди которым не нужно быть рядом -
Доказывать дружбу свою каждый день,
Но стоит проблемам появиться преградой, -
Ты будешь спокоен, друзья будут здесь!
6.12. "всерівно так сильно обніму шо аж задушу, бо я ж люблю тебе" :*
Кажуть, все мине - але то слова
Кажуть, все мине - але ти не плач.
Продолжай по этому теченью плыть
Будет теплее дай мне ручку дай мне не остыть
Скользко порой бывает от не любимых слов
Держите крепче за руку и ни каких звонков
4:00 знаєш все що було – це лише магнетизм залишковий все що буде – це тільки питання інерції нам про це не казали нічого ні в яких школах або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів це механіка тіл про яку ми успішно забули і жевріння нейронів у богом забутому секторі стоїмо на краю бо крім краю нічого немає ти послухай: ну просто нічого нічого нічого це не ми вибираємо – пам'ять у нас відбирає кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї.. забуваю про них ненавмисно а може й навмисно я люблю тебе тут і тепер і це все що я ніби-то знаю.
У мене погані стосунки з реальністю. І ще гірші — з теперішнім. В сенсі — з теперішнім часом. Закриваючи різні фрагменти й періоди минулого, як закривають кримінальні справи, і перебуваючи в постійному очікуванні майбутнього (байдуже якого — обіцяної апокаліпси чи наступного року, іноді навіть найближчого дня чи години), не вмію триматися на гребені поточної хвилі, не відчуваю миті актуального теперішнього, тобто, по суті, й не живу по-справжньому. Іздрик
Самые популярные посты