∞

просто зараз щось виїдає мене з середини, так по трошкі гризе
і дьоргається
та ще й тошнота в придачу

так шкода що не було вчора інтернету коли дууууже хотілось написати пост, і я просто абажала цю єбану жизнь, так вот українці, радійте що ви не в білорусі бо там ще більша жопа, і всі вакруг мають вас за гавно, і ще в мене був щек ціною 850р щоб сходити в туалет

чого в мене ледве не кожен день має починатись з скандалів і криків?того що в мене хлопець закончєний параноїк, нєрвна істєрічка, і псіх?

в всіх людей як в людей, а цьому ж треба вєчно їбати мазгі, є причіна харашо, немає, нічьо найдем, або згадаєм стару причіну, неможе ш більше чим 2 ні бути все норм, інакше це не відносини, нада ж показати блять що я Діма вєчно недавольний, і все в тобі Іра не таак як я хочу, ібо блядь ти все робиш не так всьо в тобі не так завжди в теебе не складається, ти не ходиш по моїй каманді і взагалі робиш не те шо я хочу а така дівчина мені не треба

то кінь мене нахуй і всім буде прєкрасно і атлічно і всі будуть давольні в цій жизні

наболіло блядь

всі дєвачкі як дєвачкі ходять тусять, хлопці їх завозять і потім дзвонять через годинку питають чи все нопм, але ж блядь аж ніяк не в мому випадку, цьому нада устроїти істєріку за 3 дні потім ще 7 істєрік на протязі цих 3х днів, всім пересрати настрій і вуаля

всьо прєвасходно!

ібо все на так як в людей
і я не на короткому поводочку які не відпускає мене далі від тебе на 3 кроки
куда ж там мені самій вибратись в клуб, я ж там нажрусь в гавно обригаюсь в туалєті мене ж там потім і трахнуть, після того яобкурюсь нюхну, якшо повезе мене ше раз виїбуть а потім вже я вернусь до дому іто не факт що до себе, бо панімаєте лі по-іншому в цій жизні не буває, аже ніяк

фак офф, зетс олл

Ти подивися на мене… моїх 50 кілограм!
І немічний ти! Я ж тебе так ображаю…
Безсовісна, правда?! Треба віддати вовкам…
В темні ліси… Помститись… Я ж навіть не каюсь!

Ти, справді, безгрішний… А я, прямо, зло і біда!
Ти знову не спиш… І ледь від образи не плачеш!
Я ж не сказала, що спати раніше пішла!
Не подзвонила! Ти цілого світу не бачиш…

Сонце моє, може тобі іще квітку?
Чи цілий букет? Шоколадку, таксі, ресторан?
Я ж не хороша! З себе така, прямо – зірка!
Візьми себе в руки! Згадай, що сильніша не я!

Ти подивися на мене… моїх 50 кілограм!
Мені б чоловіка… а не якусь-там подобу!
Сама із собою я ради не завжди-то дам!
А тут іще ти?! Я – не мама! Не хочу такого!

Сила воли - это когда тебе кажется, что ты сломалась и в слезах шепчешь себе "я больше не могу", но все равно продолжаешь

сьогодні надзвийчайно хороший радісний та приємний день

я провела його з людьми які були для мене найблищими торік

я так їх люблю

все таки вони мої, найкращі

я так за ними сумую, мені так їх не вистачає

та доля розпорядилась не так якби хотілось

і ми немаємо можливості бачитись настільки часто як раніше

я буду з вами жити, ви потрібні в моєму житті на перших рядах

взагалі хочу в своє минуле, там було кращо

13.07.12

а що залишилось?купа світлин

одне з перших спільних фото

день, почисти мені мандаринку

перший спільний похід в золото, і перший поцілунок про який знали не лише ми

перші натякі

перша поїздка на озеро

перша бійка на моїх очах, до речі в ту ж ніч ти сказав, що усвідомив як сильно я тебе ЛЮБЛЮ

))
перший подарунок

воно ще й досі в мене є

перший твій, та й мабуть останній приїзд в Бялу

перше фото з буфету

неперше фото з буфету

зустріч

:*

все й відразу

я і ти

ти і я

ми, врешті решт

міліон емоцій

і пів року

перші фото

і місце

цум після ремонту

праавда

фото яке стояло на мене

радість

МОЯ, НАША РАДІСТЬ

пару знімків а скількі спогаів і скількі життя, а скількі такіх що соромно сюди закінути, а скількі було видалино в пориві злості та розчарування

а що зараз?

відштовхуєш

відштовхуємо

відштовхуємось

травлять душу і розривають сеоце ті фото, і всі останні наші перепискі

стількі всього хочеться написати

але думки не хочуть піддаватись словам
та іти далі мене

а ти, дарма ти віриш в те що говорять

а я дарма багато чого робила

та ти клакав мене заміж, я пам'ятаю.

найкраще та найгірше-усе в тобі

однажды устав красть друг друга по капле, уйдем, но возвращаться будем многократно. а потом уйдем совсем, и перестанем дышать в унисон

а ти пиши, рідко неочікувано, люблю коли ти пишеш.

Це настільки незвично й дико, коли люди які колись для тебе були страшенно важливою частиною життя стають лише якоюсь його маленькою часткою, коли заради проведення часу з іншими людьми, вони просто залишають тебе наодинці з твоїми думками і ти розчиняєшся у них, неначе так було завжди. . Дико, жорстоко, але життєво!