А если нами заболеет этот город.

— Я никогда не покину тебя!

— Спасибо, одиночество, это так мило.

ненавижу гудки в телефонной трубке.
" абонент не может сейчас говорить.
абонент очень занят, стоит в жуткой пробке",
абонент не будет вам больше звонить.

абонент вас забыл,
и, пожалуй, не вспомнит.
да и кто вы такая, чтоб вас вспоминать?
говорите, любил? умоляю, не стоит.
между вами была не любовь, а кровать.

абоненту неведомо слово "скучать".
и любить абонент, увы, не умеет.
он умеет лишь трубки с улыбкой бросать.
и обнять может так, что всё тело немеет.

ненавижу гудки.
и молчание тоже.
и все это хочу абоненту сказать.
абоненту плевать, и его не тревожит,
что без глаз его карих вам тяжко дышать.

Мы совпали с тобой, совпали
В день, запомнившийся навсегда.
Как слова совпадают с губами.
С пересохшим горлом — вода.
Мы совпали, как птицы с небом.
Как земля с долгожданным снегом
совпадает в начале зимы,
так с тобою совпали мы.
Мы совпали, еще не зная
Ничего о зле и добре.
И навечно совпало с нами
Это время в календаре.

(с) Р.Рожденственский

Ліна Костенко-влучно про головне…

" Її любов сягала неба, а він ходив ногами по землі… "

" Самотнім добре – жодної розлуки. "

" Недобрий жарт зіграла з нами доля. Стояли дні у черзі ні за чим "

" Очима ти сказав мені: люблю, душа складала свій тяжкий екзамен, мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним "

" Я не скажу і в пам'яті - "коханий". І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись. "

" А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися "

" Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом. "

" І хто ми є? Усі усім мільйони. А хтось комусь однісінький один. "

" Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі. "

" Жах не в тому, що щось зміниться, - жах у тому, що все може залишитися так само."

… дзвонила мама до синочка:
- Ну як ти там, як служба йде,
не слеш додому ні листочка,
хвилюсь сину що ти, де?
а син на то відповідає:
- Все мамо кльово, егегей,
були сьогодні на майдані,
і там попиздили людей,
ми йшли вперед і не здавались,
та не злякався й я таки,
хоч ті придурки й виривались,
я клав дубінки на боки,
товкли, як бульбу у каструлі,
усіх підряд, по чому є,
бо я ж солдат, герой, а хулі,
і це покликання моє,
як таргани вони тікали,
і очі в них заповнив страх,
та ми їх вдало доганяли
й лупили з льоту по ногах,
а деякі уже лежали,
клубком, наставивши сраки,
тоді ми раптом як згадали
секретну зброю - копняки,
і бєрци гучно засвистіли,
під звук щитів і кулаків,
ох, добре гади ці зібзділи,
від нас, від бравих вояків,
і в розпал того бою само,
несучи прапор на руках,
ішов старий на мене, мамо,
такий як батько по роках,
хоч не чіпав мене він дуже,
та руки в мене не криві,
наказ був, інше все байдуже -
вцідив йому по голові,
будь горда мамо ми солдати,
і нас багато, я не сам,
країну нашу зберігати,
це - доля вирішила нам!..
… і маму кинуло в оскому,
розмову вибила з "синком" -
бо чоловік вернувсь додому,
в той день з розбитим черепком

Ты должен всем говорить ВСЁ, что ты когда-либо о них думал. Если их нет рядом, то позвони или напиши смс. Они должны знать. © Алкоголь

Совсем скоро та волшебная ночь в году, в которую опять не произойдет чудо.