Never give up

Вчора був останній дзвінок, він так швидко пролетів, як ніколи раніше. слова директора не здавалися нудними і відпускали кульки тепер саме ми.останній урок був такій плакучий, ці привітання щирі вчителів, які точно вірять в наше майбутнє, прекрасні та веселі відео які для нас зробила класна мама. мені зовсім не віриться, що тепер не буде батьківських зборів, під час яких я завжди засинала, щоб потім не получати від мами, не буде колеса історії, яке завжди іде вперед, не буде *і того* на англійській та швиряння телефона на німецькій. мені сумно, що кожного ранку я не буду ставати на поріг нашої гімназії. продовжимо, далі ми поїхали класом і ще батькі в струмівку святкувати наше свято. це було настільки класно, душевно, весело і незабутньо. музика на максимум, наповнені напоями ми афігенно відсвяткувати!!!!! дякую всім, хто вчора був поряд. всіх люблю, кожного з наших однокласників! далі ми поїхали в золото, але фортуна нам не обернулася, нас не пустили, як і інших 150 людей) була якась прокуратура, та бог з нею.. ми і так гарно провели час. люблю наш 11-в!

слова пісні вже майже вивчені, слова вдяки вчителям підготовлені, шкільна форма виглажена та чиста вісить у шкафу, балони та ленточки куплені, цукерки та квіти лежать у кімнаті - все це підготовка до завтрашнього дня. останній дзвінок.. мені не віриться, взагалі. сьогодні в нас була така приємна атмосфера в класі, усі лежали та слухали музику, а потім не витримали і почали танцювати до упада) дивлюся на вчителів, і зразу сльози котяться. вони випускають найкращий клас гімназії і все-таки їм сумно, як би вони нас не любили..не зважаючи на погоду, завтра планується найнезабутніший день. сьогодні прикрасили клас дружньо до останнього уроку.. я ще не можу отямитися, які ми стали дорослі…. завтра 11 - в закінчує своє шкільне життя і стає на поріг дорослого, студентського життя.

завтра останній день у школі, чесно, з одного боку я дуже радію, дуже, але з іншого, якось сумно. я не уявля. себе без школи, найкращих вчителів та хороших однокласників. форма, перезувка, щоденники- кінець цьому. якось справді ми дуже швидко дорослішаємо. і тепер не буде у мене постів про школу, навчання і вчителів. тепер буде щось нове. я дякую за те, що не закохалася перед зно, не мала шалених друзів, адже ось прийшов цей час, коли треба показати що вивчив. на жаль, я дуже невпевнена в собі, мені здається, що я погано здам зно і залишуся у льцьку. але так не буде, якщо я зараз встану і піду далі вчитися. а ще в нас буде ахуенний останній дзвоник в струмівці і найахуенніший випускний в озерці! я вже чекаююююю

Занесло мене в Остріг.. в 9 розпочинався екзамен, якій я завалила конкретно, хоч і цілий рік готуюся. в 3-ій тур я звичайно не пройшла. нічого, повезе в чомусь іншому. головне, що я не ввійшла в пятірку останніх)

нормально зїздили в Ковель… думала буде гірше, покаталися з німцями

"Настоящий друг с тобой, когда ты не прав. Когда ты прав, каждый будет с тобой."

все-таки захотілося написати!

сьогодні вже 8.05. ще трішкі і буде справді вирішуватися моя доля. я подаю документи у вузи різних куточків країни, аще десь на днях треба вже подавати документи в польщу. я не знаю куди мене занесе, але точно знаю, що це залежить саме від мене. якось не хочеться підвести себе, в першу чергу, маму, яка так вірить в мене, вчителів, які думають і вірять що я все зможу. а ще нарешті хтось отямився.хох ніколи не подумала б, що тут напишу саме про вас, пані вчителька з математики :) краще пізно, ніж ніколи. але це занадто пізно! мені вже не потрібно 12 з геометрії, дарую її вам, насолоджуйтеся…а ще от сиджу і думаю, що в нас такі розумні учні в класі, мають 12 і 11 самі в атестаті. мені такого щастя не дано і це мене виводить. ах, да, я ж забулася, в мене мама не вчителька чи завуч в школі і не має міліонів, щоб за кожну самостійну чи контрольну дарувати дорогий коньяк з інших країн. ось такі в нас розумашкі, коли отримав 8, а в журналі раптом стає 12!. я люблю нашу школу і люблю вчителів, але якщо вже поблашкі, то всім. що я верзу, такого ж ніколи не було і не буде. ах да, я вже не відмінниця, дякую доога вчителька за 9 за семестр, с***- я тебе ненавиджу!може це ще зовсім дитячі проблеми, і потім, як мінімум на 1 курсі, я буду це читати і сміятися.))

але згадую, що залишилося декілька днів в школі вчитися, все раптом забувається. ну от як я без школи?я сумуватиму,100 %!я дивлюся на наші урокі і просто насолоджуюся і розумію що ми одинадцятикласники) особливо наші німецькі і англійські, це капєц)

гарні в мене будуть вихідні, хресний забирає мене з собою в відрядження))

ахаха, сьогодні так і було, був план і вуаляяя директорська з англійської написана на відмінно)

Знаєте, от сиджу і думаю. Вечір завжди надихаю писати те, що б не написав зранку. Я люблю школу, як там не крути, не дивлячить на щоденні урокі німецької, завжди самостійні з біології, усне мовлення з англійської, практичні з фізики та хімії, табелі, журнали, шкільна форма, перезувне, чергування і цей список можна продовжити до безкінечності. я буду справді сумувати за своїми, так би мовити, дружніми однокласниками, хоча ми і спілкуватися не будемо, я впевнена, але коли зустрінемося нам буде що згадати.ой буде.та й як багато.ось наприклад камянець чи 1 вересня в 11 класі. а ще ж попереду останній дзвінок та випускний. а ще я вдячна школі, скількі я там пролила сліз за 2 з фізики та біології, або ж крики найкращої нашої вчителькі, або скількі я уроків зривала зі своїми класними однокласника?) я вдячна дуже! або коли курили на перервах, обоже, як це було давно, ну не нарвані? або коли ми з тобою, юля, купили мальбоо, яке рятує, і відправилися на день народження назара. таке не забувається. школа дала мені розуму, справді так і є!я люблю нашу школу і горджуся тим,, що я випускниця луцької гімназії №4 імені модеста левицького!!!!!!! і ось читаю що залишилося сходити до неї останніх 12 днів, то аж сльози навертаються. ну як так, я без школи? обіцяю собі, що ці 12 днів буду насолоджуватися закінченням школи!

Мої друзі праві — мені потрібно щось змінювати в житті. Почну, мабуть, з цих друзів.

Все- таки я давно не вірю в жіночу дружбу, це все така маячня. фу просто! Дружба- поняття широке, і я для мене воно існує лише між хлопцем і дівчиною. Сьогодні я це зрозуміла! ДЯКУЮ ТОБІ !

Я уважаю мужчин.
Они делают жизнь интереснее, они подают руку, открывают дверь, покупают шоколад и платья.
Они встречают нас в аэропортах. Они пойдут на войну, если будет война. Они смелые.
Я уважаю мужчин.
Они говорят: "не вопрос", "нет проблем"- и проблем, правда, нет…
Они приезжают за нами в универ, они увозят нас из чужих гостей, привозят домой и накрывают одеялом;
им нравится смотреть на нас без макияжа,
они берут нас на руки, если есть лужа, им кажется, что мы маленькие и нас надо обнимать. Они правы.
Они становятся отцами, они дают фамилии нашим детям. Они защищают нас. Они пахнут дорогим одеколоном.
Я уважаю мужчин.
Слова у них чаще всего совпадают с поступками. Они лучше нас все знают.
Им всегда интересно, где мы. Они настойчиво желают платить за наш кофе, хотя сами не знают, почему. Они терпят наши капризы и говорят друзьям: "у неё плохой характер, но она такая красивая!"…
Они прощают нам всё, хотя мы, заметьте, вообще ничего им не прощаем…
Они сильные.
Я уважаю мужчин. Но только мужчин, а не лиц мужского пола.

«Сміливі завжди мають щастя»
Іван Багряний

!!!!!!!