все-таки захотілося написати!

сьогодні вже 8.05. ще трішкі і буде справді вирішуватися моя доля. я подаю документи у вузи різних куточків країни, аще десь на днях треба вже подавати документи в польщу. я не знаю куди мене занесе, але точно знаю, що це залежить саме від мене. якось не хочеться підвести себе, в першу чергу, маму, яка так вірить в мене, вчителів, які думають і вірять що я все зможу. а ще нарешті хтось отямився.хох ніколи не подумала б, що тут напишу саме про вас, пані вчителька з математики :) краще пізно, ніж ніколи. але це занадто пізно! мені вже не потрібно 12 з геометрії, дарую її вам, насолоджуйтеся…а ще от сиджу і думаю, що в нас такі розумні учні в класі, мають 12 і 11 самі в атестаті. мені такого щастя не дано і це мене виводить. ах, да, я ж забулася, в мене мама не вчителька чи завуч в школі і не має міліонів, щоб за кожну самостійну чи контрольну дарувати дорогий коньяк з інших країн. ось такі в нас розумашкі, коли отримав 8, а в журналі раптом стає 12!. я люблю нашу школу і люблю вчителів, але якщо вже поблашкі, то всім. що я верзу, такого ж ніколи не було і не буде. ах да, я вже не відмінниця, дякую доога вчителька за 9 за семестр, с***- я тебе ненавиджу!може це ще зовсім дитячі проблеми, і потім, як мінімум на 1 курсі, я буду це читати і сміятися.))

але згадую, що залишилося декілька днів в школі вчитися, все раптом забувається. ну от як я без школи?я сумуватиму,100 %!я дивлюся на наші урокі і просто насолоджуюся і розумію що ми одинадцятикласники) особливо наші німецькі і англійські, це капєц)

гарні в мене будуть вихідні, хресний забирає мене з собою в відрядження))