Знаєте, от сиджу і думаю. Вечір завжди надихаю писати те, що б не написав зранку. Я люблю школу, як там не крути, не дивлячить на щоденні урокі німецької, завжди самостійні з біології, усне мовлення з англійської, практичні з фізики та хімії, табелі, журнали, шкільна форма, перезувне, чергування і цей список можна продовжити до безкінечності. я буду справді сумувати за своїми, так би мовити, дружніми однокласниками, хоча ми і спілкуватися не будемо, я впевнена, але коли зустрінемося нам буде що згадати.ой буде.та й як багато.ось наприклад камянець чи 1 вересня в 11 класі. а ще ж попереду останній дзвінок та випускний. а ще я вдячна школі, скількі я там пролила сліз за 2 з фізики та біології, або ж крики найкращої нашої вчителькі, або скількі я уроків зривала зі своїми класними однокласника?) я вдячна дуже! або коли курили на перервах, обоже, як це було давно, ну не нарвані? або коли ми з тобою, юля, купили мальбоо, яке рятує, і відправилися на день народження назара. таке не забувається. школа дала мені розуму, справді так і є!я люблю нашу школу і горджуся тим,, що я випускниця луцької гімназії №4 імені модеста левицького!!!!!!! і ось читаю що залишилося сходити до неї останніх 12 днів, то аж сльози навертаються. ну як так, я без школи? обіцяю собі, що ці 12 днів буду насолоджуватися закінченням школи!