Світ навиворіт

Обійдусь. Без спілкування з тобою. Обійдусь. Буде важко, але переживу.. Нарешті почну вчитись…Заб*ю на все і всіх.. Буду для себе жити.. Займусь собою.. сяду на дієту, піду на танці… Стану менше гуляти на районі та забивати дурницями голову… Нарешті виконаю всі обіцянки, що обіцяла мамі.. Кину курити цю бісову траву… Не хочу більше примусово посміхатись, хочу щоб щиро і від щасття… Хочу майже не мати вільного часу.. подобається так.. І буде як раніше- нормальне життя.. Сурові тродові будні… Потрібно задуматись.. Адже таке життя мені подобається більше..

ви напевно замітили, що у всіх нас є багато інстинктів… назву пару.. перший це напевне хачування.. тебе ніхто не вчив що треба їсти, ти сам собі відчув що голодний і почав просити їжу- інстинкт..інстинкт продовження роду.. тут без пояснень.. батьківський інстинкт.. я думаю всі зрозуміли про що я.. і так далі, їх безліч.. НА мою думку саме найбільш поширений інстинкт-це інстинкт Стада… Ми всі одне велике Стадо.. куди всі, туди і ми.. хтось почав курити, спочатку на цю фігню повівся один, потім другий, а далі інстинкт стада.. курять майже всі… так само алкоголь.. наркотики.. якийсь один почав вживати, другий дурний повторив за ним, зробити вигляд що він теж крутий, і тут понеслось..навіть всі ці субкультури: панки, емо, готи, ванільки, хіппі і т.д.. окремі згуртовані купки стада.. просто в них трошкі інші бзикі і таракани в голові.. та що вже говорити.. ви візміть одяг.. один взув кеди, завтра пів міста в таких самих.. так само і куртки, шапки, штани і так далі.. ні грама оригінальності та свого смаку… всі чомусь бояться показати свої погляди на все.. ну да краще так як всі… Не будьте Стадом.. покажіть своє Я.. у кожного своя думка, покажіть своє бачення на світ..

знаєте, я так подумала і вирішила, що мої діти буть мати все що хочуть.. я буду дозволяти їм їсти шоколодні батончки.. грати в комп*ютерні та відео ігри.. гуляти вони будуть тоді коли захочуть.. я буду дозволяти їм прогулювати інколи школу.. вони будуть ходити в кедах і тімберлендах.. які блін спідниці, туфлі і великі банти на голові? не хочуть не треба.. не буду заставляти їсти не смачні супи та різні гамняні каши.. не буду сварити їх і-за дрібниць… Може дехто вважає що це не правильно.. насрати.. зато вони щасливі будуть..

(думаєте вони будуть "розбаловані"?.. помиляєтесь.. все вище перераховане буде в міру..)

у нас було багато того, чого не забудеш…чимало того, про що згадувати не хотілось би. .зради?..звичайно..хоча я про це і каялась, коли усвідомила, що це неправильно..а він?..йому не дано..боляче було взнавати про це..але що тут скажеш?краще гірка правда, аніж солодка брехня..хоча краще було якби про це він сам мені розповів..ти б звичайно зараз мене запитала, чи я шкодую я про це все що було?..і я скажу ні..ні, мені не шкода..і знаєш, якби повернути час назад, я би з ним знову познайомилась.

Було не все так добре як здавалось. У її душі був безлад. Але на обличчі завжди була усмішка. Це була маска. Маска для того, щоб ніхто не знав як погано на душі. Вона заплуталась у думках, ситуаціях і відчаї, що затаївся у маленькому куточку її серця. Вона казала йому що не любить, що ненавидить, а потім плакала на його плечі. Він намагався зрозуміти, але в нього не зажди це виходило, іноді він зривався. Але він любив. І йому було все рівно яка вона незрозуміла. Вона… її очі і вії, її шия, руки, мова - усе заворожувало. Іноді йому хотілось підійти до неї обняти і ніколи, ніколи не випускати з обіймів. Але зробити того він не міг. Бо вона була іншою, зміненою. Таке враження у нього складалось, що вона пішла далеко в себе…. І БІЛЬШЕ НЕ ПОВЕНЕТЬСЯ!!! Як йому було погано… але він вирішив, що чекатиме її повернення.
А вона… кожного дня у неї ставало все менше і менше проблем і їй стало не вистачати його уваги. Вона хотіла стати для нього тим ким була… але гордість взяла верх над коханням.
І так вони жили один без одного здається вічність. Обом було жахливо погано, але він позвонив:
- Привіт. Кохаю тебе. Повертайся.
- ем… привіт. я скучила. я тебе теж люблю дуже сильно. думала зійду з розуму.
і тут вони в один голос сказали "ПОВЕРНЕМО ВСЕ НАЗАД?"

Люди... їх мільйони.. Для чого, чи заради кого вони живуть?..- Ані для чого. Живуть - щоб щити, просто виживати… Немає понту. Вони нерозуміють для чого вони з*явилися на світ, та що їм робити. Як би всі люди були одноманітні (хороші) тоді не булоб цього всьо Гавна, але так нецікаво… В нашому суспільстві люди не живуть- вони виживають. Кожного дня нам насирають великі купи лайна в душу, але ми цього не помічаєм. Кожного дня трапляєця, щось таке, що потім боїмось вмикати телевізор, та виходити на вулицю..
Вбивства.. Ми (люди) вбиваємо інших нас(людей). . хтось словом, а хтось реально… Якого дідька?
Таким самим чином, ми вбиваємо самих себе, свою націю..
Смерть … Чомусь нас покидають найкращі, а такі інші наволочі залишаються живими. Найкращі залишають нас в розквіті сил(от лайно)
Грабіжки … Заради чого ми грабуємо? Щоб бути такими-собі мажорами? пфф.. Люди здійснюючи крадіжку, крадуть самі в себе… (задумайтесь)
Повії … Жінки які не найшли себе в цьому світі- це може спідкати кожного з нас.. Чосто повій обговорюють люди щє гірші за них.. Нерозуміють..
Наркотики.. для когось наркотики займають перше тріумфальне місце у своєму житті… Чосто люди які вживають наркотики не помічають рідних, коханих людей… Вони непомічають увесь світ навколо… Для когось наркотики - це щасття, для когось - сенс життя, а хтось заради них вбиває, грабує і т.д… Хтось ладен віддати за наркотики власне життя (да і не тількі власне)
Щасття … Для багатьох щасття - це перелічені вище пункти ↑… Насправді - це вже не люди, а Лайно… Якщо подумати щасття в цьому середовищі дуже мало, простіше сказати майже немає… Ми самі незнаємо як воно виглядає, те "щасття"… Самі - собі придумали якесь - таке "щасття"… Навіть саме слово " щасття" якось не щасливо звучить!
Хтось колись бачив те "щасття", що всі про нього говорять? Сумніваюсь, люди вважають за "щасття"- те що ним не являється..
Задумайтесь, адже насправді так і є…

Вона - нетака як всі, вона ні емо, ні гот, ні педовка і не ванільна. Просто вона ходить без маски на обличчі і залишається собою. Спідниця і помада на губах - це не про неї… Вузькі джинси та кеди- ось що їй потрібно. Любить щирість, говорить правду в вічі….. чітає книжки, і так як більшість із одноманітної молоді сидить Вконтакті(куди ж без нього) …. Не любить пафосних людей…Не мажорка…Живе в центрі міста…Має багато друзів.
Він - один з цієї одноманітної молоді..(Але чімосьвін її зацепив). Джинси і кросівкі adidas…Такій солодкий аромат парфумів…Не любить педовок та підерів. Інколи вживає наркотики…Говорить правду в вічі….Має почуття гумору…Не чітає книжок і дуже рідко сидить Вконтакті…. Живе майже на кінці міста.. Має багато друзів… Не Мажор…
В них є щось спільне, але вони різні… Він одразу закохався в неї, а вона не звернула увагу на це… Вони часто гуляли разом, романтичні вечори в парку- вона цього не забуде… Якось як вони припинили спілкуватись вона відчула щось не те… їй чогось бракувало… вона відчула що закохалася в нього…
Різні люди.. Різні погляди на життя… на людей.. на навчання.. Але навіть і ці різні закохуюця..
Не тупіть.. і не думайте, що ваше кохання одностороннє… все може бути по-інакшому….

я не можу зрозуміти хто ти для мене.. дивно якось.. для всіх ми просто друзі, хоча ці друзі підозрюють, що між нами щось більше, але ми двоє чомусь боїмось в цьому собі зізнатись.. Дурні…вже б давно щасливі разом були.. незнаю як тобі, а мені з тобою добре… з тобою я залишаюсь собою і відчуваю цих клятих метеликів в животі.. та й не тільки в животі, в голові і в серці їх вистачає… ми з тобою знайомі не один день, та й не один місяць… я вже достатньо тебе вивчила, але інколи твої вчинки доводять мені паралельне..ти грубий, такий як і має бути хлопець, але в одночас можеш бути ніжним хорошим хлопчиком…захищаєш мене, хоч я сама кого хочеш за тебе порву… Ти дивишся на мене якимось особливим поглядом, так на мене не дивився ніхто… Ревнуєш.. стаєш таким кумедним.. хочеться всі наступні дні свого життя проводити в твої обіймах..

Дивні..дуже дивні.. вже давно могли писати мої прози сюди…про наші відносини.. разом..

Якщо я не буду боягузкою і нарешті зможу подзвонити тобі, я напевно почну говорити безглузді речі.. головне щоб телефон був в мережі і ти взяв трубку, тому що, якщо я вже зателефоную то тільки один раз. Потім знову розіб*юсь на уламки чогось невідомого. І поки мене склеять пройде багато часу… напевно як завжди поплачусь тобі за свою фігуру і скажу як я хочу їсти.. розповім тобі як змінилась, але ти не повіриш.. буду харитись на те, що ти куриш траву частіше ніж я курю цигарки.. згадаю як гуляла з тобою до ночі і яких “піздюлей” вислуховувала від мами за це… Я б сказала як я хочу поїхати з цього міста… ти б просто промовчав… в голові б крутилося як я його кохаю та як сумую, але на жаль сказати цього незможу.. Знаєте, життя дуже коротке, а ми витрачаємо його на спогади.. якщо жити спогадами, то майбутнього не буде ніколи.. і наші з тобою вечори залишаться спогадами… Нехай так… я тобі знову нічого не скажу, а ти знову промовчиш..

так дивно коли людина з якою ти проводила більшу половину свого вільного часу, просто проходить повз.. Ніби й не було нічого…Неначе її підмінили…Дивно коли ти йдеш і бачиш навпроти людину, з якою дітям імена придумували і просто проходиш повз.. Так дивно, що люди ідучи з твого життя навіть не кажуть бувай, або зустрінемось…просто мовчки йдуть, а потім живуть ніби нічого й не сталось… Люди такі дивні, говорячи що будуть поруч все життя, залишають тебе через 2 дні… А потім думають, чому хтось їх кинув, хоча сам поступив так само…

Гавно-не тоне…Як розумієш це ти? Впевнена, що кожен розуміє це по своєму.. Хтось думає, що звичайне гавно не тоне в якийсь воді, похер в який, хоть і в калюжі головне щоб була ця клята вода.. Не потоне ніяк.. Тоді запитання: А як ми змиваємо його в туалеті?.. Нажимаємо кнопочку, від якої залежить подача води, і гавно тоне… Неправдива якась версія.. Хтось думає, що гавно-це типу стан душі або характер який нікуди з тебе не дінеться, не потоне.. Наприклад людина яка має хуйову репутацію, то вона з нею і залишиться як би вона її не змивала..Я більше схиляюсь до цієї версії.. А ще є ті, хто вважає, що гавно-це кохання, яке не зникне, випирає вже, ти його висираєш, змиваєш а воно як назло тільки запах не приємний дає..не тоне одним словом.. хоть ти здохни… Така банальна фраза, а стільки сенсу..

Вечір..Дощ..Плеєр..Вузька вулиця..Багато думок в голові..Розтріпане мокре волосся..Розбите серце..Мокрі кеди.. Відчуття голоду та самотності.. Планшет в руках.. знову пишуться нові рядки проз або віршів, які без сенсу зберігаються на айпаді.. Цигарки..Солодкий аромат парфумів..Дехто віддав би життя заради того, щоб бути поруч з нею, але її ніхто не цікавив.. Надіїться на принца на білому коні.. Хех.. Дурненька.. Вірить в чудо.. Хоче щоб всі мрії збувались.. Наївна.. Можливо вона знайде своє кохання, а можливо кохання вже шукає її.. Кохання завжди приходить звідти, звідки найменше очікуєш..

Тупоголові пиздостраждальці дуже хочуть вірити, що саме солодощами і квітами можна розім*яти неприступне жіноче серце…де їм допетрати, що на сніданок серце вимагає хіба що слойку зі шпинатом і сиром…а якщо пофантазувати і вийти за рамки сусідньої булочної, то й від стейку з кров*ю ніжне серце не відмовиться… Залежно, о котрій годині встало..

Немає сенсу.. немає сенсу кохати та говорити про почуття з тим хто не відчуває до тебе теж саме.. а навіщо? Просто тупо все розказати, а йому пофік.. ніби й не сталось нічого.. ніби ти не людина, а прозора пляма, яка ні на що не випливає.. немає сенсу. Немає сенсу гарно себе поводити та бути добрим до людей.. люди зазвичай цінують тебе за твій матеріальний стан та за одяг який на тобі вдягнуто… насрати на твою доброту, вічливість та взаємоповагу, якщо на тобі не одягнута нова сукня від прада або костюм від дольче габана, а просто светер який зв*язала бабуся і старі, пошарпані, ще мамині джинси.. немає сенсу говорити іншим про свої проблеми якщо у них своїх навалом. Куди їм там допетрати, що у тебе може бути щось серйозніше ніж те, що комусь подарували чорний, а не білий айфон… і ти живеш, навіть не живеш а існуєш, в світі самозакоханих цинічних людей яким накласти один на одного.. і хочеш щось змінити…а нічого не зміниш, у кожного своя каша в голові, у кожного свої, так сказати, проблеми, а на тебе плювати хотіли. І потім просто шукаєш у цьому всьому якийсь свій сенс.. а його просто немає.. немає сенсу…

"Все нормально" - слова, які ми кажемо майже кожного дня і майже всім.
Серце на куски розривається - "Все нормально"…Ревнуєш, злишся, кричиш - "Все нормально"..Плачеш по ночам в подушку - "Все нормально"..
Лежиш в лікарні, в реанімації ледве жива, а коли хтось звонить - "Все нормально" Кажеш, що любиш, а він - "я люблю іншу"… Тебе з середини розриває біль.. хочеться здохнути, й забути все. . А на запитання "Ти як?" знову те ж саме.. банальне… щоб ніхто не здогадався і не питав чому плачеш - "ВСЕ НОРМАЛЬНО"-в любому випадку. .