suck it!

Вы когда нибудь думали о суициде? Нет нет, я сейчас говорю не о том, что вы себе представили как по вас будут горевать и задаваться вопросами «ну почему..?». Я говорю о выборе метода, о представлениях о суициде, о том чустве когда ваша жизнь утекает из вашего тела и вы может чуствуете то что хотели. Просто у меня сегодня день атких размышлений, и я вот никому рассказать об этом вот не могу, и только на вьюви вылить это будет правильно. Просто если что, то это ж реально вариант!

Эффективность Постинора составляет около 95%, и она тем выше, тем меньше времени прошло до приема таблетки.

liiv здраствуй)

Верь в меня только, и я не предам.
не отступлюсь и не брошу в дороге!
всю наболевшую нежность отдам,
а на замену возьму тревоги!

верь в меня очень! настолько Верь,
что невозможно при жизни будет,
засомневавшись захлопнуть дверь,
спросив у себя: (что подумают люди?)

верь в меня, словно в последний шанс,
словно в безверье таится Бездна.
словно в ладонях тепло для нас
(только вот дунь, и оно исчезнет!)

верь в меня, как доверяет Мать
детским глазам и любому слову!
как обессилев ползет в кровать
Врач, излечив тяжелобольного.

верь в меня так, как не верю Я -
(все от нехватки покоя в сердце).

верь до тех пор, пока есть Земля,
которой от веры не отвертеться.

aknavi здраствуй

голос/запах/сведр/налівка без стаканчіка/дощ/кепка/поцілунки/школьнікі/практика/осінь/моя нога/посвята/її перша зрада/перша вписка/любовка/секс/пари/дойч разом/хелоувін/трава/хамелеон/життя у насті/перший оргазм/море налівкі і водкі і вже похуй чи з стаканчіком/перші підозри/сльози/любовка/страх/питання/відповідь/страх/ревнощі/вибачення/чудесна гра актора/мої мученія совісті/питання/відповідь/страх/кінець…

В момент повного реалізейшн оф зе сіт’юейшн захотілося тільки сісти на найближчий потяг чи автобус, і побрести на захараскане і точне заметене снігом кладовище, присісти на лавку яка була б точно вкрита цнотливо білим снігом, і тихенько заплакати. Тільки там, я б змогла заплакати щиро й повністю. Сказати, Йому, моєму Герою, про те, що знову налажала, що знову не провірила людину, що знову сама, взимку сама. І знову відчувши той вітер на своєму обличчі, я б зрозуміла, що Він мене чує. Я б розповіла, що ще здорова, але нарешті, кинула палити. Розповіла б, що мій шановний гість «Рак» ще не завітав. Так ось моя остання мрія, щоб хвороба, скосивши мого Героя та його дружину, забрала й мене з цього мерзенного світу, де я вже не можу знаходитися.
Я б вибачилися, що востаннє не прийшла сама, а привела, таки ж не провірену людину! І Він би напевне не був розчарований, бо і так все це знав, так само ясно як і те, що в найтяжчі моменти я дякую і молюся Йому.
Він – мій Бог. Він моє все, яке я втратила занадто рано. Я не жалкуватиму, що віддалася тобі. Я жалкуватиму, що спочатку покохала тебе, а потім віддалася, а ти спочатку переспав зі мною, а потім.. а так, ти так нічого й не відчував. Пробач, я забула. Я дякую, що оді я втрималася і не розказала тобі за Нього, хоч і не втрималася про «Рак».
Вся біда та іронічність в тому, що я спочатку тебе полюбила, а потім впізнавала. Вся біда в тім, що я перша відчула всю біду, а ти продовжив грати, навіть розуміючи, що не відчуваєш нічого. Вся біда в тім, що дзвоню тільки для того, щоб не дай бог, думаючи про тебе, голос в голові не заговорив не твоїм голосом. Я пишу, бо й справді хочу знати як ти. Дивлюся і все одно хочу цілувати. Ти періодично питаєш її як я, боючись, щоб не покінчила з собою. Так ні, я чекаю «Раку», тож дочекаюся. Так мені важко, але колись все пройде. Через якесь безкінечне колись, від тебе залишаться тільки два опіки на нозі.

Once upon a time, there was an island where all the feelings lived: Happiness, Sadness, Knowledge, and all of the others, including Love. One day it was announced to the feelingsthat the island would sink, so all constructed boats and left. Except for Love.

Love was the only one who stayed. Love wanted to hold out until the last possible moment.

When the island had almost sunk, Love decided to ask for help.

Richness was passing by Love in a grand boat. Love said,
" Richness, can you take me with you? "
Richness answered, "No, I can't. There is a lot of gold and silver in my boat. There is noplace here for you. "

Love decided to ask Vanity who was also passing by in a beautiful vessel. "Vanity, pleasehelp me! "
" I can't help you, Love. You are all wet and might damage my boat, " Vanity answered.

Sadness was close by so Love asked, "Sadness, let me go with you. "
" Oh. . . Love, I am so sad that I need to be by myself! "

Happiness passed by Love, too, but she was so happy that she did not even hear whenLove called her.

Suddenly, there was a voice, "Come, Love, I will take you. " It was an elder. So blessed andoverjoyed, Love even forgot to ask the elder where they were going. When they arrived at dryland, the elder went her own way. Realizing how much was owed the elder,

Love asked Knowledge, another elder, "Who Helped me? "
" It was Time, " Knowledge answered.
" Time? " asked Love. "But why did Time help me? "
Knowledge smiled with deep wisdom and answered, "Because only Time is capable ofunderstanding how valuable Love is. "

Goodbye my lover.
Goodbye my friend.
You have been the one.
You have been the one for me.

Час-як повна жменя піску, тільки розгорни долоню
і він поллється днями крізь пальці.
Ти можеш вийти з мережі зв’язку, можеш
загубитись хвилею світла між цих забутих Господом станцій.

Небо й далі буде схожим на старий, відболілий синець,
який сонцем ніколи не зійде.
Віра, терпіння, безкорисна любов -все звелось на нівець.
А ти ще досі подумки танеш в його обіймах.

Руки тремтять, зіниці в агонії звузились.
Знаєш,
він почне цінувати все, що у вас було,
коли ти нарешті його залишиш.
Бо ми вчимось цінувати тишу через надлишок музики.

…

Може, це початок кінця?
Серцем бийся, не здавайся нізащо без бою!
Забудь, все що гнітить, все що він колись обіцяв…
І тоді чорна смуга життя може стати насправді злітною.

Мені кортить робити з тобою дурниці,
пестити кінчиком носа ніжно пухкі вуста.
Знаєш, твоя посмішка потай щоночі сниться
така безтурботна, мила, проста.

Хочу, щоб сонцем сходили на твоєму чолі
мої рясні поцілунки з гарячим подихом.
Хочу, щоб жоден синець тобі не болів.
Хочу спрагло торкатись тебе без одягу.

Нехай небо оберігає твій спокій,
арфа душі не тремтить через відчай і сум.
Твоє серце в безпеці, рідний, поки
я його у долонях своїх несу.

Хочу, щоб ти у обіймах моїх від задоволення
тихо млів.
Щоб любов одягала крила і відривала нас від землі.

—Как она?

— Она супер. Я же ее подруга не совру!

—Как ты? Скучаешь?

—Скучаю!

и только сейчас реально понимаю, что мое, а точнее МОИ от меня не уйдут!

Ок, роднюли. В общих чертах: началась сессия, впереди три экзамена с английского, немецкого и философии, все зачёты позади, и они меня совсем не радуют, потому как в этот раз без 3 не обошлось((((; вчера расстались с Андреем, сейчас не совсем понятное состояние, но с утреца позвонили подруги детства с которыми (мне стыдно) за последние 3 месяца только несколько раз разговаривала по телефону, и позвали в кафешку да еще и дали мне право выбора, так что собираюсь в Tomato в своем непонятном ступорном состояние, но с явной радостью. Вчера Женя моя позвала меня по магазинам пройтись и я явно не жалею, что пошла, ведь за 40 грн (где то 160 рублей) я купила кучу всего))) ) А вчера вечером позвонили одноклассники и позвали покататься на санках, и учитывая что я предчувствовала наше расставание с Андреем, я конечно же, согласилась. И чёрт, так хорошо мне уже давно не было.

Да еще и следящий новый, привет anyakalen очень рада тебе)

teona95 привет

миленький блог у тебя)