Я бы вечно тебя ждала…
Эти 200 с копейками километров.
Только знать бы что все не зря

Что тебе это, правда, надо.

мне было трудно без тебя дышать

сегодня больно на тебя смотреть

я говорю тебе: "Лети, душа! До скорого и на совсем!"

Ты просто тупо будешь в даль глядет

Быть может ждать будеш что я вернусь

Хотя бы чуточку шагом назад

Хотя бы взглядом к тебе обернусь..

Но я решила идти вперед

Идти увереным шагом в жизнь

Ты дал еще мне один урок

Ты там крепись родной мой, держись.

Уверена совсем скоро найдеш замену

Совсем другая будет с тобой

Я б не простила б тебе измену

Она увидит что ты другой.

Мы не смогли сберечь наше счастье

Изменить минус большой, что мешал

С другой все получится милый, знаешь…

Будеш дишать с ней как со мной дышал

А может даже сложится лучше

Она красивее будет, умней

Не будет мозг тебе сверлить, кусать ушко

Она будет тебе ближе, родней.

И у меня все наладится, знаешь..

Но не хочу тебя забывать

О, как же больно когда это все представляешь,

Как сложно все таки в взрослые игры играть…

Ты знай, я никогда тебя не забуду

Во мне ты след свой оставил большой,

Другими мы уже болеть будем

Другими с наново открытой душой…!!

я его ненавижу и люблю

и по ревносным стенам текут горькие слезы

то клену его, то хвалю

то мне всеравно на его лживые допросы

Ненавижу когда считают тебя наивной

Когда лгут глядя тебе в глаза

Теряя возможности - ищут причины

Опускают руки, так легко теряя тебя.

И к чему были все обещания?

К чему поцелуи, обьятия, слова?

Мне довольно таких инрижек

Лучше оставатся одной навсегда.

Но до боли терять не хочется

Всего, что было между нами тогда…

Мне до боли тебя не хватает…

Не забуду…не забуду тебя никогда…!!

А ты представь ее в чужих руках…
Такую нежную, красивую, родную.
Как он, в своих объятиях сжав,
Ее в ночи, так сладостно целует.
А ты представь, она ему готовит ужин,
Волнуется, сто раз на дню звонит.
Что он, не ты, ей так безумно нужен
И лишь за это, все ему простит.
А ты представь, что больше не с тобою,
Что девочка твоя на век теперь с другим.
Представил? Нет страшнее горя,
И если страшно, значит береги.

Я не вірю в те, що б в наше життя увірвалась людина просто так, залишивши свій слід і втікти…Кожний погляд, дотик, зустріч, подих, поцілунок…це все не стерти з пам'яті…Шкода, що не всі це розуміють і не всі цінують..

Якось мені одна людина сказала:

"Навіщо люди зустрічаються? Для чого? Щоб покористуватися один одним? Якщо ти разом з кимось, ти зробила свій вибір, значить повинно бути якесь продовження, навіщо тоді було створювати якісь відносини, якщо вони припиняться дуже скоро..?? Ти підпускаєш до себе людину, обраною тобою, так..саме тобою!! Ви зустрічаєтесь, бачитесь, спілкуєтесь, ви подобаєтесь одне одному, у вас появляються спільні інтереси і ніби все так добре..здавалось все так добре..! Та от з часом, ви беретесь за руки, ніби довіряєте один одному, у вас обох таке відчуття, що ви створені бути разом назавжди, всередині вас ніби щось перевернулось, вам добре разом…потім він тебе обіймає, ніби хоче захистити від чогось, дає зрозуміти цим, що ти його, ти йому довіряєш…пізніше він тебе цілує, цілує не аби як а з ніжністью, і ти втрачаєш голову, вам добре разом…та пізніше ти довіришся йому повністью і віддасиш себе, у вас будуть інтимні стосунки, вам буде добре і ви будете думати, що це все буде продовжуватись досить довго, що у вас буде щаслива сім'я, багато діток…не життя - а казка!! Але не все вічне, і якщо ви разом то вам разом потрібно боротись з усіма перешкодами які б трапились у вас на шляху, якби тяжко не було…і стаються такі моменти коли ви опускаєте руки і здаєтесь, здаєтесь саме тоді, коли потрібно боротись за своє щасття, яке ви так хотіли…ви розтаєтесь.. ніби цього не хотіли але вже так трапилось, нічого не вдієш…вам боляче, ви будете старатись залишитись друзями, адже тих моментів, яки б вони не були, їх не так просто стерти, їх не забудеш…вам обом буде тяжко…та ви з часом забудете один одного, забудете свої щасливі дні, яскраві моменти, поцілунки, дотики рук, обійми…забудете те, що пообіцяли завжди бути разом,. навіть коли залишились друзями, ви втратите цю дружбу..!! З часом найдете один одному заміну..хто його знає як воно складеться в житті, буде вам так добре з нею як було з іншою, чи ні? У вас все повертається бумерангом, знову нові погляди, подих, поцілунки, обійми, нові враження, нове майбутнє, знову ви будете давати надію комусь… І одного разу, нареші настав день весілля, з людиною яка б здавалась так добре разом, ніби це та людина з якою варто будувати майбутнє….і тут приходить Він… говорить з твоїм нареченим, виявилось це його старий приятель, і ти бачучи його згадуєш, що між вами було…Здається нове життя розпочала, та не з тим що потрібно було…"

Я на це не могла нічого сказати, адже що може зробити дівчина, коли її відносини на волосині тримаються…нічого..на що мені відповіли.:

" Так, від хлопця залежить багато чого…він бере на себе відповідальність за ту, кого приручив. За ту, яеій дав надію на щось. Адже кожен чоловік, хлопець, хлопчик повністю бере на себе відповідальність за ображену ним жінку, дівчину, дівчинку… Що може зробити тендітна дівчина, якій багато чого пообіцяли, наговорили приємних слів а потім зрадили чи просто зробили боляче…?? Нічого!! Ви дівчата, як малі діти, хоча хочете здаватись мужніми і сильними, що це є не так, в глубині вашої наівної душі це не так. Тому, потрібно ставитись до всього з обережністью, якщо за когось чи за щось взялись, не робіть помилок, не відвертайтесь від труднощів. Людина, якій ви запали в душу зробить все, аби бути з вами разом навіки, не друзями а чимось більшим… І це не завадить йому, кардинально змінити життя, бо ви будете у нього на першому місці. А той хто увійде в твоє життя і так легко відпустить, не буде боротись за ваше щасття, за ваше майбутнє,. навіщо тобі ця людина? Якщо ти починаєш якісь відносини, завершуй їх до кінця, до самого кінця! Не вірь всьому, що тобі говорять, це може покалічити тебе і твоє життя…придивляйся краще до людей..!"

Дійсно, якщо вдуматись в ці слова, та прив'язати до свого життя, зрівняти з моментами які у тебе були..з власного досвіду…це дійсно правда…

Навіщо бути з людиною, використвоувати її, говорити необдумані слова та необдумані вчинки за ради свого задоволення та потім зіпсувати ці відносини і плюнути в душу… Кожного разу коли людині роблять боляче, набираючись сили та терпіння вона стає жорстокішою…Не робіть необдуманих вчинків… адже нам потім з цим ще жити..!!

Эдуард Асадов. Как много тех, с кем можно лечь в постель, Как мало тех, с кем хочется проснуться… И утром, расставаясь обернуться, И помахать рукой, и улыбнуться, И целый день, волнуясь, ждать вестей. Как много тех, с кем можно просто жить, Пить утром кофе, говорить и спорить… С кем можно ездить отдыхать на море, И, как положено – и в радости, и в горе Быть рядом… Но при этом не любить… Как мало тех, с кем хочется мечтать! Смотреть, как облака роятся в небе, Писать слова любви на первом снеге, И думать лишь об этом человеке… И счастья большего не знать и не желать. Как мало тех, с кем можно помолчать, Кто понимает с полуслова, с полувзгляда, Кому не жалко год за годом отдавать, И за кого ты сможешь, как награду, Любую боль, любую казнь принять… Вот так и вьётся эта канитель - Легко встречаются, без боли расстаются… Все потому, что много тех, с кем можно лечь в постель. Все потому, что мало тех, с кем хочется проснуться. Как много тех, с кем можно лечь в постель… Как мало тех, с кем хочется проснуться… И жизнь плетёт нас, словно канитель… Сдвигая, будто при гадании на блюдце. Мы мечемся: – работа…быт…дела… Кто хочет слышать- всё же должен слушать… А на бегу- заметишь лишь тела… Остановитесь…чтоб увидеть душу. Мы выбираем сердцем – по уму… Порой боимся на улыбку- улыбнуться, Но душу открываем лишь тому, С которым и захочется проснуться..

"Люди вообще стыдятся хороших вещей, например - человечности, любви, своих слёз, тоски, всего, что не носит серого цвета.”

Паустовский

А мне бы упасть в чужое море

Плыть по сотни дальных берегов

И не знать бы "что такое горе"

Не видать бы глас твоих, улов..

Твой улов, моя - осечка

В каждый раз при нашей встрече,

Я теряю свой дар речи…

И упав на смятую постель

Снова вижу сон, где мы с тобою рядом.

И за сотни дальных берегов

Там, где нету лишней пары взглядов,

Лишних пары слов, слухов, зависти и криков…

Сотни дальных километров…

Там где мы с тобой одни

Тишина наш доктор…

Наш покой уединение..

Сон ли это?… Нет, реальность…

И в бреду закутав в одеяло,

Снова бредить начинаю.

Но за сотни дальных километров,

Реки унесли тиченьем чувство

И тебя, уносит снова ветер

—Больше не вернешся?

Не молчи…..тишина убица…

И за сотни тысяч километров ты уедишь,

Больше не увидев..

Не услышу..

Голос твой родной я больше не услышу….

Ненавижу раставание,,

Нож встромил мне в сердце

Что ж, иди, я здесь с Своей печалью

Как с сестрой, почти мы ладим

Я привыкну,

Поскорей проснутся….

И за сотни дальных километров

Берег, и ты рядом.

Больше не усну…

Не перенесу с тобою раставанье.

Мне бы упасть в чужое море

Плыть по сотни дальных берегов

И не знать бы "что такое горе"

Не видать бы глас твоих,

И твой улов…

Я такая на днях немного сама от себя присела. Потому что заметила за собой, что становлюсь увереннее в себе, практически не ною и не депрю, не ненавижу себя, а как-то даже начала себя считать лучше других, немножко начала любить себя и прочее в этом духе. ВООБЩЕ СТРАННО ЧТО СО МНОЙ ТВОРИТСЯ……………

вот это что ли взрослением называется

Я эгоистичная, нетерпеливая и немного неуверенная в себе. Я делаю ошибки, выхожу из под контроля и порой со мной трудно справиться. Но если вы не можете общаться со мной когда я в плохом настроении, то не заслуживаете меня в хорошем.

© Мерлин Монро

И на моей улице настанет лето, пройдет время забудется вся тоска.

И я забуду что на тебе было одето, забуду лицо твое раз и навсегда!!!

И на моей улице настанет осень, воспоминания смоет вечерний дождь.

Все пустые фразы, истраченые моменты унесет ветром.

Я постараюсь не унывать, не плакать. Почуствую себя сильной как раньше, в последний раз.

Настырное прошлое, с ошибками, сказками ушло наконец то прочь!


Начните искать в жизни хорошее, и она будет предлагать вам его всё больше и больше.

ненавижу эту фразу - "так будет лучше". лучше никому не будет. просто будет по-другому

BONGWRONG

Самые популярные посты

24

я его ненавижу и люблю и по ревносным стенам текут горькие слезы то клену его, то хвалю то мне всеравно на его лживые допросы Ненавиж...

22

Начните искать в жизни хорошее, и она будет предлагать вам его всё больше и больше.

21

И на моей улице настанет лето, пройдет время забудется вся тоска. И я забуду что на тебе было одето, забуду лицо твое раз и навсегда!!!...

21

Эдуард Асадов. Как много тех, с кем можно лечь в постель, Как мало тех, с кем хочется проснуться… И утром, расставаясь обернуться, ...

20

-20 вот что значит долго не заходить на вьюи Спасибо тем кто остался

20

А ты представь ее в чужих руках… Такую нежную, красивую, родную. Как он, в своих объятиях сжав, Ее в ночи, так сладостно целует...