big girls don't cry

поза межами болю.

півтори години назад я випила снодійне, і вже давно мала би спокійно спати.але зі мною такого не стається.якби ж я не згадала тебе.кожен день, і вже більше ніж другий тиждень підряд я хожу у всьому довгому. не тому що холодно.просто ті твої синякі ніяк не сходять.просто коли я на них дивлюсь кожен день я згадую тебе.простопростопросто.нічого не просто. Щей після дечого мені дуже хочеться плакати, але після першої хвилини я плакати вже не можу, я просто хочу кричати.блять я не витримую всього цього.

все.з цього дня я буду відповідати на твої повідомлення повною байдужістю.якщо вони взагалі мені будуть надходити.і буду тобі доказувати, що мені всеодно на тебе, може таким самонавіюванням і себе переконаю.чого блять я така дура яка всьому вірить?не всьому навіть, а просто тому що говориш ти.двічі на тіж самі граблі?молодець. Таке відчуття що я з них ніколи не зійду. Ах да, ти і колись був на "два фрони", зараз напевно так само.так от, хочу побажати тій дівчинці терпіння.

вчора я переглянула своє ставленні до тебе.висновок:іди нахуй! Після висновку я ще написала багато чого, але потім стерла все нахуй.тебе і так забагато в моєму блозі.я навіть трохи жалію що не зробила тоді за 30 днів що хотіла.

этот город давно не дышит.
ночь, цепляясь за провода,
заставляет срываться с крыши
и бросаться под поезда,

заставляет ходить по краю,
а к утру начинает крыть.

самых близких не выбирают
и не могут потом забыть;

и не могут потом проснуться.
им ночами не снятся сны.
этот город совсем свихнулся
у порога чужой весны.

а в тебе умирают волны.
{ привыкай хоронить живых }
самых близких обычно помнят
на жизнь дольше, чем остальных.

Я суцільно розплачуюсь холодом
за твою надлюбов до очей моїх,
і у душу твою проколоту
опускаю холодні руки.

Я виймаю із тебе серце,
що горить незгасимим золотом,
я штовхаю тебе у прірву й нарікаю на вічні муки.

Не люблю я тебе, не обманюйся,
не виховуй бажань, не снуй марних надій,
хтось з нас двох приречений до фатальності,
хтось з нас двох помирає від власних мрій.

Від ілюзій вмирають частіше, ніж від ножів,
і частіше горять не будинки, а душі в вогні.
Ти пробач, що настільки в мені згорів,
ти пробач, що настільки в тобі я ні.

кожен раз, коли гуляю по місту то мимоволі шукаю очима тебе.звичка вже, знаєш.

— Что хорошего в выпивке?
— А что хорошего в тебе?