big girls don't cry

завтра їдемо з мішкою на світязь.він мені там мозок промиє як завжди, і я буду плакати.ну а як би не поїхала то він би мене дойобував постійно. "хватить показувати свої фокуси, їдемо завтра і це не обговорюється.все."я навіть спорити з ним побоялася

ти є лише у моїх снах

вічність створена, щоб чекати.

я ладна була не прокидатися.як би цей сон тривав вічно.

-а вона пізно додому прийшла. -може вона ше п'яна була? - незнаю, не бачив.вона зразу на кухню пішла. - напевно, що п'яна. Клас, дякую братику.я була твереза.

чекала цих перших морозів, їх самотності
губилась в дворах, заглядала у вікна, шукала шляхи нападу,
знаходила тебе і втікала
в’язала історії, зшивала спогад, вірила у бога п’ятниці
тричі на день як мантри повторювала ім’я, думала про твої ключиці
щоб не забути, поки болить не загоєне
щоб не згубите поки не скінчиться
те що болить у ніч з понеділка на середу
те що говорити в голос «на пасуватиме»
те, що, ти доросла вже, але не все дозволено
те, що як би навіть хотілось, а не сховати нам
ковтала слова як пігулки, натще
ще стільки не сказано, але виплакано
ми так і не пережили наше спільне ймовірне щастя,
змовчане але не забуте, вивітрюється але не зникло ще

знайди мене

лякай мене

лікуй мене

цілуй мене

шукай у снах

коли немає.