Confession

Доріан. Після Матеуша я не могла знайти людини, яка б мене зацепила якимось способом. З Матеушом було все складно, дуже багато різних таємниць, думок глубоких, якихось непотрібних і незрозумілих речей, дивна поведінка. Все було дуже складно, і тепер навіть не хочу бачити цю людину ніде, взагалі ніде. Навіть зустрічати не хочу на вулиці, і тим більше, шоб ця людина відігравала хоч якусь, навіть мізерну роль в моєму житті. Матеуш - причина моїх страждань, причина того, шо я недооцінюю себе і думаю дуже багато про мінуси в собі, про недоліки і вади. Але це - досвід. Якщо чесно, вже трохи забагато для мене досвіду, досить! :)

Доріан мені нагадує мене десь роки два назад. Дивно, але я така сама була, як він. Моя Таня з ним зустрілась вчора, і розказала про шо вони говорили. хм… цікаво. Він цікавить мене тим, шо нагадує мене, може і шось буде з цього. Мені подобається займатись людьми(цю фразу зрозумію лише я :D).
Взагалі вчорашній похід в клуб - це просто якась епічність одна. Ми вчора могли б з ним зустрітись, але не судьба просто. Ну, може і це добре. Жодні знайомства, і час разом в клубі не кінчається чимось добрим.

я бачила тебе може рази три від нового року. цй раз бу тоді, коли ти вітав Таню з Дн. ти був хворий і з сірарєтою в зубах. не зна. чого, але це викликалов мене якесь чи розчарування, чи просто відразу. але куріння - то фігня. людина важливіша за куріння.
чогось після того, як я бачу цю стіну пофігізма, в мене пропадає бажання спілкуватись і тп, навіть писати той лист. НАВІТЬ. я думаю до літа воно все вивітриться просто.

не можу. не можу. не можу. не можу!!! не можу забути про тебе!
я хочу, шоб ти забув про всі свої переконання, переборов всі страхи, і змінив своє життя!
ти зробив мені боляче, і одночасно я тебе ненавиджу(!) і, водночас хочу тебе побачити в себе перед дверми, чи десь, просто так, і щоб все якось знов почалось, або шоб все мало продовження.
я не можу так.
в мене є думка написати мейл. але думаю це зробити не зараз, а пізніше. якщо буду ще відчувати те, шо зараз.
якщо воно не пройде, то я напишу.
ти первернув цю сторінку, забоявся. але бажаю тобі не забути мене так, як я не забула тебе! але де ж… ти забув.
кожна людина має право чинити те, що вона хоче і все робити для того, щоб їй було добре в цьому світі. ти робиш так. ти зробив так.
багато таких як я живе. навіть багато таких, отруєних мною… але я дійсно нічого не можу зробити. я не можу бути насилу з кимось, і забути тебе. я не можу іти про ти себе. думаю, з часом ти оціниш те, шо після тебе я сама, і шо не найшла собі нікого. і може тобі дойде колись і ти додумаєшся своїм cупер-розумом, шо цей весь час я чекаю на тебе…
я не можу забути тебе, і не хочу бути ні з ким. не хочу використовувати людей, і іти проти себе, це боляче, і використовувати людину як "клин", яким вишиають спогади про іншу людину. стоп, яку "іншу людину"? про тебе.
я не підхожу тобі, так? може я шось неправильно зробила… але якщо б я була з тобою, то ти б поглинув мене повністю, без останку. жити тобою - це насолода, але це було б неправильно. так жити. я б жила тобою і більше нічого не бачила б, але я думаю була б рада цьому.
ти - той, кому я б могла віддатись без сумнівів і повністю в всіх сенсах.
я жалію дуже зараз про те, про що жалієш і ти. повір, я вже тисячу раз перекрутила все в своїй голові. я ю з нинішнім розумом такого не зробила б. я часто жалію про те, що зробила, і про те, чого не зробила.
ти казав, що тебе важко зрозуміти, і мені це непідвладно, я так зрозуміла. ти - складна людина? повір, ти навіть не здjгадуєшся, яка я. я все проаналізувала, і зрозуміла, що я тоже не промах, і що ти реально високої думки про себе. але мені такі риси і сподобались.
не забудь, мучайся, ніколи не забудь мене. хай тобі пам*ять і совість труїть розум і душу, і серце. і нехай думки твої будуть проникнуті мною і спогадами. будь як я, поки ти не зрозумієш хоча б щось, і взагалі поки ти не зрозумієш, як мені.
полюби мене. без останку полюби… нехай тебе накриє хвилею, полюби, я тебе прошу…
проникнись мною, до останньої краплі. проникнись мною до кінця життя…
знайди в мені ту єдину і на все життя…

накочується комок в горлі від цього всього, і сльози виступають на очах, і мурашки по тілу від того, що все так… ненавиджу так себе відчувати, але і люблю це через те, шо це відчуття в душі, і душа не пуста, а наповнена якимлсь почуттям, світлим почуттям, і мене це радує, шо я не пуста, а кимось живу, шось мене тримає. але водночас і нещасна, коли думаю про це.
я думаю про тебе, щодня переж сном. не розумію, що не так в мені і взагалі не розумію, що сталось, ким я була тоді, і згадую той час, як це було багато років тому. це було зовсім не так, як зараз. я з того часу подорослішала, щось змінилось. ти змусив мене подорослішати. якби я була б з тобою, то ти відкрив би мені цілий світ, я знаю. це було звосім не так, як зараз могло б бути. ти змусив мене подрослішати, струснув мій світ, який був наповнений трохи казкою і наївністю.

зникни з мого життя назавжди, або взагалі зникни, або влийся в нього без повроту, або прийди і зашся, перенеси в "нас" всі свої валізи і думки.

якби ти любив мене, я знаю, я була б найщасливішою, я б змогла тебе зрозуміти, може іноді це мене б втомлювало. може я не твоя людина, але життя покаже, шо до чого.

життя вже давно розставило нас по місцях, все по поличках, мов велика бібліотека людських долей. будь на сусідній полиці, я тебе прошу, будь товстелезним, захоплюючим і хвилюючим тритомним романом романом поруч з моїм найпопулярнішим збірником ніжних віршів про любов.
просто будь поруч… через кілометри, кордони і континенти будь поруч.
якби полюбив и б мене, все було б інакше. ти б навчив б мене того, до чого я сама ше не дойшла. навчив би мене цінуваи речі, які, можливо, я зараз не ціную, навчив би мене любити, і бути коханою.

але так сталось, шо я чудова "кандидатка", але ні. я ше впрашувала тебе. я не можу забути того, як я намагалась шось змінити. не хочу своє життя перетворювати в драму, але я намагалася, чим і погіршила цю ситуацію.

ненавиджу і дякую за досвід. М.

непоганий фільм, такий трохи казковий, але все ж. непоганий :) мені сподобався, дуже.
як я дивлбсь такі фільми, то в мене зразу з*являється аналогія з моїм вітом. я провожу аналогію між моїм світом і тим, на який я дивлюсь через екран.
еммм. це трохи погано, але все ж… я люблю мріяти, навіть дуже, але мої мрії в життя важко реалізувати. видно, це так якось складається в кожного життя по-різному.
в фільмах все дуже якось казково, але в когось дійсно так казково все в житті. але то рідкість. я сижу і жду, коли так буде. я сама люблю робити речі, які взагалі неочікувані, і не відмовилась від того б, шоб таке було зі мною.
ХОЧУ і ЛЮБЛЮ несподіванки, несподівані зустрічі, шось таке, про шо не думаєш. і хочу це притягувати!!!

я нічого не можу сьогодні написати, все "іссякло".
треба іти спати.
завтра, все завтра.

я брешу про все і всім. а причина того - це те, шо я просто роблю все не так, і тому так виходить, вот.
дл ятого, шоб мати нормальне життя - треба нормально жити, думати, робити шось!!! а не так, як я! я навіть в бібліотеці не була ні разу, а оточую себе тільки брехнею весь час!!! через свою безтолковість.
я маю бути гарною, толковою, розумною, а не тим гавном, яким є зараз.
ЯКШО Я БРЕШУ ІНШИМ - Я БРЕШУ СОБІ, А ЦЕ - НАЙГІРШЕ, БО Я ТОНУ ВЖЕ В БРЕХНІ.
МЕНІ ВЖЕ САМІЙ ВЖКО В ЦЬОМУ ВСЬОМУ БУТИ.
АЛІНА, ПЕРЕСТАНЬ СВІЙ СВІТ НАПОВНЮВАТИ БРЕХНЕЮ.

чого я така безтолкова??? скавіть мені будь ласка.
треба себе тренувати по цьому привеоду, так бліьше не можна. порівняти мене в школі і мене зараз - дві різні людини. чого так? чого я такий разпіздяй? я знаю, чого. я вільна, без батьків, і в чужій країні, де ми всі собі на умі. вот і всьо.

візьмись будь ласка за розум, кусок ідіота. дієти, здорове харчування - це добре, але розум в голові - це просто супер!
я не розумію, як з мене в минулому могло вирости таке чудо. як? згадати мене в 8 класі, це і була відповідальна, і розумна дівчина, а не оце подібне не знаю до чого сущєство, яке тупо просрає життя.
Сьогодні я хнов проспала, знову! сукаа, скільки можна? чого я не можу норм встати? сон в мене дуже специфічний я б сказала, я сплю вдень. а вночі ен можу, і на 8 рано встати просто неомжливо мені. вот. треба шось змніювати. заприсягаюсь, шо сьогодні ляжу тоді, коил буде перший позив до сну.
А на пари я не хожу, то буду це все відробляти, сумно, але шо зробиш, як в голові обрубки.

Я просто в шоці з себе, якшо чесно.. Де моє натхнення? Я не можу так.
Все вивітрилось разом з закінченою школою? чого я завжди думаю не про те, шо треба?
Взяти себе в руки - це просто ідея ідей, якшо чесно, але внестиїї в життя буде важко бля…
вбити мене мало за те шо я зараз роблю. вроді норм людина, з розумом, але таку фігню чвору. далбайоб я.

Відновлювати заїжджену душу - це важко, але необхідно, коли відчуваєш, шо край.
Я починаю слухати пісні, які слухала колись, які мають сенс, воин повертають мене в минуле автоматично, вони тримають в собі спогади, а спогади мають силу, і впливають на "now".
Відновлення - це хороша штука, і дай мені Боже сил і наснаги повернути собі себе, повністю.
Те, чим я є зараз, не можна бути, тут має сидіти краща людина.
Відновлюватись за допомогою музики, фільмів, які будували МЕНЕ. Я знайшла джерело.
ДЯКУЮ:*

Чим далі я йду по життю, тим більше пізнаю себе, і я б не сказала, шо це дуже приємно. Є такі речі, про які ми будемо шкодувати все життя, я вже маю декілька таких випадків. Нєстети…
Я за цей рік в Польщі багато про себе взанала, порсто кинули мене в інше середовище і - вуаля!
Я хочу назавжди забути одну річ, яку я зробила. Ніч п*ятниці. сама собі нагадала… Ехх, таке буває, і я це забуду. І ше хочу дешо забути, пов*язане з м. я це буду все життя пам*ятати, так шо… Тільки часами буду забувати, але такі речі все одно залишаться в пам*яті. Мені самій перед собою соромно за ті речі, які я зробила.
Ці клуби, куриво, спиртне ні до чого доброго не призводять. Все, я вичерпалась… Мені пратівно бачити живе нагадування того, шо я наробила. Пора задуматись над цим, і серйозно… Я не знаю, шо буде завтра, але поки я відпочиваю, і нікуди не збираюсьЮ мене від цього просто тошнить. Я задовольнила вже своє бажання в цьому плані.
Раніше, ше в класі 8 я носила стриманий одяг, стримані зачіски, трималасебе в руках, і це настправді правильно було! Я сама себе тримала в руках. І правильна моя теорія про те, шо те, яку ми зачіску маємо, як ми вдягаємось, спливає на нас, на наш внутрішній світ. Воно дійсно так є. Я сама того не підозрюючи, зрозуміла це. Дякую Богу за те, шо я так рано почала над цим задумуватись. Це дійсно таке, про шо можна тільки самому дойти, ніхто цього в голову не вложить.
Продовжуючи тему про мою темну сторону, можу додати те, шо все те погане, шо зробиш, ніокли не піде з пам*яті нашої. Скільки я не буду жити, все одно буду собі сама нагадувати про це все. Це як мазута на білій рубашці, це - зіпсованість. Я кочусь вниз і помічаю це все. Такі вчинки залишають якорем в пам*яті. Я б все віддала, шоб повернути час назад, змінити деякі речі, і зараз все було б по-іншому взагалі. Я навіть зараз не можу повірити, шо я таке робила. Але це наука на все життя. І дякую життю за такий досвід, воно пригодиться завжди.
Я опускалась все нижче і нижче. Так не може бути, я побачила все, шо треба мені від мене, весь бруд, мені треба від цього очиститись. Ми повинні себе тримати в руках завжди, навіть якшо наші бажання не співпадають з тим, шо "правильно". Час правильно жити, і я вже починаю розуміти суть цієї правильності. Це - виховання особистості. Ми не завжди мємо задовольняти свої бажання, є шось вижче за це.
I saw my dirty face, and it's so terrible. I'm over IT! ENOUGH!

Я зараз лопну. В мене порблеми з їжею.
Я сьогодні рано поснідала булочкою, а потім ше догналась бутербродом, і рішила потім ше одни зробити з половинки вчоращньої булочки. Ненаситність - вот в чому моя проблема я могла б з*їсти маоенький то шматочок, а не обжиратись. Я зараз лопну прсто від того, шо я тільки шо переїла все шо тільки можна було. Це жах просто. Я не хочу так більше, треба знати міру, і робити так, шоб не було мені погано від того, шо я прост рішила сісти і поїсти, да…

я можу вічно сидіти і робити пости. мене це надихає. дуже. мені є шо розказати, проілюструвати, наповнити свою сторінку своїми думками і емоціями.

Цю пісню я слухаю вже декілька ранків по дорозі в університет. Я почула її з днєвніків, вона стала символом розриву Деймона в Єлени(але це маловажливо). З кожним разом, як я її прослуховувала, я чула нові фрази, які мене вражали, чесно.
Спочатку мені було дуже через це, це мене вражало дуже. Це наче коли тобі мечем в груди, як в фільмах, ю ноу. І мене вражало це.
Я слухала цю пісню, і мні було дуже не по собі, дуже просто… Я думала по свої душевні рани і про ту людину, через яку я це все зараз відчуваю.
Аде ми не були парою, правильно він же колись мені сказав. Чого я була така впевнена, шо це вже все? Шо ми маємо бути разом? Чого? Чогось в мене і зараз шось таке є всередині. Треба це просто пережити.
Я думала про нього, слухаючи цю пісню. І зараз я дума, про те, шо ця пісня чудово підходить під його стан, вона виражає те, шо ця людина відчуває зараз, раніше, два роки назад, півтора, рік, і буде відчувати, поки не прийде така людина, яка це все перекриє настільки, шо просто не буде місця для поганих спогадів, для тих страждань, які були після втрати, для того всього, шо він пережив. В мене таке враження, шо це просто цепочка. Йому зробили больно, і він не може пережити це і забути, і він так само робить іншим. Нашо? Але нашо я навіть це питаю… Таке життя, і нічого з цим не зробиш.
Вона закарбувалась йому в серці, а він - мені, і заміни не знайти, навіть якшо б хтіла дуже.
А я хочу, дуже хочу, але все одно шось таке десь глибоко в душі є.

"All I want is nothing more
To hear you knocking at my door
'Cause if I could see your face once more
I could die a happy man I'm sure

Всё, что я хочу - это лишь
Услышать, как ты стучишь в мою дверь.
Ведь если бы я мог увидеть вновь твоё лицо,
Я бы умер счастливчиком, это точно. "

Your A.

Гроші… гроші.. гроші.. думки про гроші заповнюють мій розум. Багато є думок висловлених до тих пір про гроші.Одні кажуть, шо гроші псують людей, інші - гроші приносять користь і це дійсно потреба кожного. Так вот.
Хто б шо не казав, але гроші правлять світом. Коли ти не маєш бабла, то ти не існуєш. Всі носяться з ними, як з дуже важливою річчю. А це дійсно так і є. Це важлива річ. Кожен з нас женеться за поповненням свого гаманця.
" Багатий ніколи не зрозуміє бідного". Не дарма такий вислів є. Гроші дають свободу. Коли маєш гроші, то можеш керувати всім і всіма, бути там, де ти хочеш бути, вживати, вдягати те, шо ти хочеш. ТИ можеш повіністю задовольнити свої бажання. Воно дійсно так.
Гроші правлять світом. Це вже треба визнати давно, адже ми вчимося, витрачаємо багато років (наприклад в медицинській справі треба витратити 8 - 9 років для отримання кваліфікації і доступу для праці, я пишу про лікарів, і тп, не дрібних працівників) для того, шоб отримувати багато грошей. Ми думаєм перед тим, як піти в універ про те, чи буде для нас праця, чи ця робота буде нормально оплачуватись. В принципі, тут немає шо критикувати, це правильно. Просто мені іноді хочеться бути не на тому рівін, ан якому я зараз, хочеться мати багато грошей, а не думати про те, де їх достати чи шось подібне. Хотілося б, шоб моя мама навіть інколи б не думала про те, звідки взяти гроші, чи як заплатити за те, чи інше. Але шоб і гроші не зіпсували її, звичайно.
Якби моя сім*я була б багата, ніхто б навіть не думав про те, шо я бідна і тп, а відношення було б зовсім інше до мене. Мені було б приємно мати все, шо я захочу. На цьому все.

пора закінчувати ночні пасідєлки. срочно. бо це до добре не доведе аж ніяк. я просто вже навіть не пам*ятаю, як встаю рано, і виключаю будільнік. це жах. сьогодні порпустила два заняття. це просто жах. ну як так можна?
я читала про сон багато, точніше про людей, які багато сплять, то мене це мало втішило. все одно шось не так, якшо я так довго сплю, і сильним непробудним сном.

Сьогодні якийсь особливий день. Я не знаю чого, але я сьогодні не встала на першу пару, на другу, на третю, просто не могла піднятись з ліжка. Споко, це були виклади. Але піднялась все-таки на чвічєня. Слухала улюблену музику в автобусі, як завжди не заплатила за проїзд :) Це все доволі весело, до речі.

Потім пішла на пару, і там сиділа, слухала собі на парі викладачку, яка має всі гаджети від apple. Да-да. буває таке.
Мені подобається моє життя в Любліні. воно не таке, яке я б собі хтіла б, але все-таки, таке воно вже є яке є. і все мене вроді влаштовує. Те, шо я маю проблеми з собою, то вже моя справа. То таке… Я думаю, шо все вирішу колись. З часом..
Сьогодні я зустрічалась з Хішамом. Милий такий він. не такий, як в клубі, якийсь такий цікавй. розказував там мені шось. Але я не можу. Якби він би був наприклад, з іншої країни, чи національності. А так я не можу, просто не можу так просто когось обманювати. Для того, шоб зустрчатись, мені треба якісь почуття. Мені здається. ніхто в цей момент мене за язик не тягне, шо шось може бути, але не на все життя очивішьчє. І тут в мене зароджується друга думка, яка походить від попередньої власне.
Теорія кохання: кохання - це така хвороба, яка тебе просто заносить. Ти просто можеш іти по вулиці, і побачити якусь людину, яка тобі взагалі може не подобатись, але ти поринаєш в таке болото(!) під назвою "кохання", шо тебе заносить дуже і дуже. Ти починаєш думати про людину днями і ночами. Особисто в мене так. Мені треба розділяти життя на періоди, один з яких буде приділений коханню. Вот як в мене. Нічого з цим зробити я не можу. Може це просто захоплення довготривале. Може це просто егоїзм, і самолюбивість, а може дісно я любила колись.
Але з Славіком це було просто так, типу віддавала все шо мала, але воно нікому нафіг треба не було. Вот, і ісля того в мене були пригоди, гіркий досвід з паном з Польскі, який мен ідав величезний досвід, в всіх сенсах. Наспрвді в всіх. Мені було дуже боляче, але воно того варте. житєвий досвід…