чогось я все більше і більше думаю про теюе і все ібльше і більше думаю про нас і взагалі. може тобі і пофіг вже, але мені не стає пофіг.
як писав сьогодні Каміль, шо це все в них не може тіпа бути, я боюсь, шо ти собі так не подумав.
і взагалі нічого не знаю, шо буде. я не люблю жити в непонятному стані. дуже не люблю. не люблю, коли нічого не ясно до кінця. о Боже, як це важко.
я помаленьку усвідомлюю, шо ти реально не такий як всі, і я собі думала бути з таким, як ти. знайти такого як ти. шоб це було так, як зараз є.
але я удеж багато над цим думаю, так шо блін. але сподіваюсь, шо все буде добре. скоро це убде така заїжена тема, шо капєц.
але шо буде то буде. пережити цей тиждень і дочекатись зустрічі.
вот моя головна ціль, а потім я все побачу, шо і як. тобі все стане на свої місця то точно, точно.
мабуть під час нашої останньої зустрічі я була завсім інша. і може ти шось там собі подумав не дуже хороше про мене.
: (: (: (: (: (: (: (: (
я дуже хочу тебе обняти, і поцілувати. твій смак такий рідний, шо ти собі навіть не уявляєш. вот після поцілунку я сижу і розумію, шо твій смак якийсь рідний смакує, блін) такий цікавий, і запах тоже такий цікавий. еммм, як я хочу, шоб все вийшло! дуже хочу. може нарешті небеса мені надали таку можливість, таку людину. ой, я зараз такий пафос розвожу, але… ну дійсно. хай буде про всяк випадок трохи пафосу :)