сьгодні посварилась з таньою, маріна як завжди мовчить, була б така можливість, написала б це в щоденник, і так далі.
я не люблю, і вже давно про це казала, шо казати один одному "я тебе люблю", і шоб ці слова були пусті, то краще цього не казати взагалі. бо в моєму розумінні. слово "люблю" - це таке слово, яке несе за собою турботу, розуміння, і якшо любиш, то не звертаєш зі шляху, своєї "любові", вот і все.
але я трохи не розумію, чого деякі люди намагаються змінити твоє життя, втручаються навіть про тему суму грошей, яка залишилась в тебе на конкретний період часу, але самі не сприймають взагалі того, шо ти їм говориш, і в принципі не хочуть сприймати цього. а якшо говориш те, шо тобі не подобається, то це не сприймається взагалі.
і ше шо я не можу зрозуміти взагалі ніколи ніяк і взагалі НЕ МОЖУ.
чого-чого-чого-чого? коли хтось шось робить не так, коли хтось не хоче шось робити, коли хтось жаднічає, коли хтось забиває на шось, коли хтось сидить цілий день за компом, і навіть не звертає увагі на інших людей і взагалі з ними не спілкується, коли хтось шось таке робить, шо реально дивно, то це норма.
а коли це роблю Я(!!!), то це виявляється дуже дивним. вот і мене це завжди добивало, якшо чесно.
я маю кормити, ділитись, піклуватись, і так далі, але інші нє.
за шо??? і саме головніше, шо тільки я це розумію, але нікому я пояснити цього не можу.
фраза "якшо ти будеш казати, шо ти себе якось дивно почуваєш, то навтіь не дивуйся, бо це дійсно буде так".
чого? мені треба не знаю шо і як робити, шоб якось це залагодити, і я реально не можу спілкуватись з людьми нормально і жити взагалі.
відчуваю, шо це знову в мене починається, мої шкільні переживання і мої шкільні проблеми і страхи. ну чого?! ну як це виправити?
якшо я буду себе змінювати, і пілтасовувати під когось і під шось, то я не буду собою, а не бути собою - це вже вина самої перед собою.