Відчуй

Хочеться потрібну людину поруч. Дуже хочеться. Хочеться не сумніватися в ній. Не чекати підступу. Адже завжди, коли в тебе є найкращий друг, або подруга, ти завжди сумніваєшся в ньому. Шукаєш підступ. Деякі скажуть: «ні, ти що, я впевнений у своєму другові» Ніхто не може бути впевнений в комусь, на сто відсотків. У кожному разі, у кожної людини, є причина на те, що він робить. Він може бути спочатку хорошим, а не помітно від тебе, вже поганим. Серйозно. Скільки було у мене людей, які так просто, розмінювалися дружбою. Та сука, я не розумію, як так можна? Як блять можна спілкуватися з людиною, проводити з нею свій вільний час, ділитися всіма можливими і не можливими секретами, довіряти їй, вірити, а потім, раптом різко взяти, і зрадити. Безжально. Без жалю. Тваю мать, як можна бути таким? Жити з тим почуттям, що ти поранив чиюсь душу. Що ти, сука, залишив на комусь шрам. Шрам тебе самого. А на мені шрамів багато. Навіть занадто. Ніхто до сьогодні не боїться поранити мої почуття. Тільки чомусь завжди, боюся ранити я. Підбираю правильні слова, намагаюся підтримати, а що у відповідь? Нічого. Тільки крижана стіна, об яку довбу, довбу, і все безуспішно. Нестерпно боляче, дивитися на те, як саме ти, допомогла людині, а вона дякує абсолютно не тобі. Напевно, я нікому не побажаю такого почуття. Це так боляче і… боляче?!

колись так хотілось поспівчувати одній людині, та коли, висловлюючи своє співчуття, мої слова були сприйняті за сарказм (а насправді то було щиро і від душі) мені стало так ніяково, боляче і взагалі - це, наче коктейль, такий, знаєте, що горить. тільки тоді мені його підпалили і насильно залили в мене. і вогонь поширювався по всьому тілу. по всіх закутках душі, доходив до серця. руйнував легені. і, не витримавши, я руйную все до біса декількома словами! тоді щось в мені загинуло і щось народилося, відразу! в один момент! і тоді почалося моє життя на ковзанці, в слизьких тапках.

;3

людям просто треба давати те, що вони зможуть проковтнути. не більше, не менше. точно стільки. одна порція. їм не треба діставати з вершин гір сніг, при цьому доводиться корити вершину, а сніг все одно згодом розтане. що маємо? маємо воду, якої і так пре-достатньо. до чого веду? до того, що треба бути собою. казати, що думаєш, робити, що хочеш і все таке. а, знаєте, як тяжко ставати на ноги опісля кулеметної черги образ, зневаги і презирства. ні. ви не знаєте. все досить просто. глухі не чують. мертві не відчувають.

Мені плювати на це все.Мені плювати на любов, на відносини… на все.

Багато хто подумає що я божевільна, нехай, це їх право.Вони то думають що вони нормальні, ні! Аж ніяк ні, дорогі мої.Всі в цьому світі божевільні. Всі.

Ех(

;)

тихо, слухайте хто є хто. ці милі люди гнилі зсередини. вони хочуть до мене торкнутись, а коли замикаюсь і йду, називають психом. кращого способу зав'язати розмову ніж почитати мені мораль про "ти елемент суспільства і повинна звикати до співіснування з людьми" вони не знають. ось чому люблю щурення, книги, писати, музику і соціалки. ніхто не лізе в душу і не посягає на особистий простір. будьмо уважні :)

Мала, взнаю шо паришся із за нього, пізди дам:3 Я влізу в твою підсвідомість і взнааю.

"Єбанат калія+єбанат кальція получається єбанат хуйня якась. Єбанат хімік Настя."

Я навіть не кричатиму, знаєш, що вміла, та якось забулося і затаїлося те в мене вміння децибелами преконувати та доводити істину. Я просто якось тихо піду без гаму, шуму і аплодисментів.Ти й не зразу помітиш, бо поруч з тобою завжди людно, я так ненавиділа це. Якось ти захочеш справжності і вірності, а отримаєш лише інтриги і отруту чорничного пирога. Давившись ненависним куском ти добре згадуватимеш мою дитячу любов.