Search and Destroy

Тільки така лашара, як Юля може захворіти в травні, та ще й перед випускним

Хеппі дей, Сашкаа:3

Якби ж можна було взяти - і все забути за це я б віддала все.я не можу більше засинати з думками, які ніяк не дають мені спокою. все тут нагадує тебе. Але it's over now

Мої рідні, я не уявляю як на наступний рік ми не зберемось першого вересня в нашому кабінеті зі звиклими вчителями. я не вірю, що першого червня буде останній день, коли ми всі зберемось разом. з вами стільки всього пов*язано, все прожите життя ми були разом- деякі йшли, деякі приходили, але все таки вас я буду пам*ятати все життя. ні за що і ніколи не забуду цей останній тиждень, як ми з Ірою напилися кави в понеділок перед уроками- і нас тошнило весь день, репетиції вальсу, останні уроки, день дитинства і як ми їли торт в п*ятницю на уроці фізики, як уроки вели батьки.як ж це все важко- взяти і завершити один величезний етап свого життя. відкинути багатьох людей, які траплялись на шляху, і йти вперед. як деколи хочеться зупити час, і просто безкінечно насолоджуватись.

фореве лав, випуск 2013 <3

Я ніколи не змогла б подумати, що одна людина може важити стільки в моєму житті.ти мені так треба

Минув, здається, рівно місяць…
Щось, наче годинник, зупинилось в мені
і час більше не йде.
Я не голився, не спав, не їв, не знаходив собі місця,
став відлюдником серед людей.

Скрипить кватирка у вікні навпроти,
небо схоже на велетенський вдумливий стяг.
Хто ж ця пташка в моїх обіймах на фото?
Ставлю платівку, а на ній сум і уривчасте серцебиття.

Гордість завжди кидає сумнівам беззаперечний виклик,
я свідомо не зачиняв дверей, бо у розпачі
геть від байдужості й докорів йшов.
Головне,
ніколи не плутай любов і те, коли до тебе просто звикли.

А я обо всём пишу, не сумев вместить, считая любовь суррогатом, а зло - причиной. Есть люди, которым правда не по пути. Есть вещи, которые правда необъяснимы.

Есть боль, за которую мало сказать "прости".

Ще в 6 ранку в гості я не ходила

леди внутри меня умерла с тех пор, как ты ушел из моей жизни

отдамся в хорошие руки
отдамся
в руки

отдамся

і вмираєш щоночі
заради кількох невиразних вражень
що їх називаємо снами.

Бо у снах я з тобою.
І якщо доведеться для цього вмирати…
Будь ласка! Хоч би й щоночі.

…іноді рветься на шматки, пітніє інсультами, коли швидко бігаєш
і коли вушна раковина, мов приймач, ловить солоні, черстві хвилі
зі станції, де тільки одна покинута колія…
" Такою ти мені непотрібна".
Якою…слухняною, тихою, здібною?
Бачиш вивіску і не заходиш до кав'ярні.
Плутаєшся довгими колами, вибираєш числа для розмов
і чомусь завжди парні…
Одягаєш на себе красиве, смачноготуєш, пахнеш
вишнями…а все що? Все марно.

У тебе ж є жінки, до яких ти липнеш…не від того, що солодко-а від бруду.
Вони намотують твої нерви на палець і різко смикають,
виїдають тебе з середини, словами грішать,
забивають свідомість криками.
Ти цілуєш їх просто в губи, а зі мною цілується твоя душа.

Я багато що відчувала. І безмежне щастя, і біль, знаєш таку коли всередині зжимає серце, коди дихати неможливо.Але такої пустоти я ще не відчувала. Повне розчарування і відчай. Ти вже не моє життя, не мій час і не моє все, але ти все таки частина мого серця. неможливо пройти цей етап і нічого не сказати.

В нас було багато щастя. Напевно на наш вік це максимум щастя, яке можна отримати. Дякую за це. Я це пишу з якоюсь ніби легкістю, але розумію, що щоб пережити це мені потрібно буде безліч сил. Я не знаю як стерти тебе з свого життя, але знаю що це вірне рішення. В нас було чому повчитись, словами і поступками. Ми змінили один одного і це все на краще.

Але я напевно не зрозумію ніколи чому час найвладніший над усім, і в першу чергу над почуттями? Куди ділось все тепло, вся ніжність, взагалі ми? Але немає сенсу про це говорити. Ти заслуговуєш на щастя - тільки не зі мною. А я вибачаю тебе за все

наверное, так даже правильней
даже честнее и лучше

когда в тебя целится тот,
кто раньше
спасал
твою душу

Ти у всіх цих кімнатах,
в дзеркалі, рамках для фото,
у словах на папері, якими даєш мені спокій,
не бажаючи ані крихти зла.
Ти у всіх цих речах…У всіх і в кожній.
Бо,
коли ти пішла – я не просто залишився сам.
Наш дім без тебе тепер став порожнім.