@sledkomet13
SLEDKOMET13
OFFLINE

Search and Destroy

Дата регистрации: 12 июля 2011 года

Персональный блог SLEDKOMET13 — Search and Destroy

скільки ще в житті буде розчарувань, а мені вже не хочеться ніколи ні до кого не звикати, не вірити нікому, навіть просто не підпускати близько.

якщо так робить людина, яка "любить тебе більше життя", то нема смислу навіть відкриватись комусь. плюне в душу, потопчіться, розвернеться і піде.

стільки навчив.дякую

а тепер здохни нахуй з думкою шо я ненавиджу тебе більше всього

Може, якби був тут, нудьга від одноманітності зафарбувала б увесь той бруд, як замальовують нудотно-зеленою дешевою фарбою матюки на паркані.

маючи лише тільки величезне бажання, можна змінити життя: своє, чиєсь, неважливо; можна добитись чого завгодно, в кінці кінців можна змінити світ. але як би тебе не провокували, з якою силою тебе б не змушували щось робити, якщо ти цього сам не хочеш, ти будеш далі пливсти за течію, не прикладати ніякого зусилля, і просто миритись з обставинами.

я не знаю більше яким чином тебе можна спровокувати до якіхось дій. коли я ще раніше мала б хоть якусь надію на те, що тобі не всеодно, що після того шо я тобі сказала, ти знайдеш в собі сили просто взяти все в свої руки, і все змінити, але ні.

ну тоді мені залишається просто змиритися з цим всім, і ще раз переконатись в тому, що я була права.

якщо ти потрібен - знайдуть, подзвонять, напишуть. не варто тримати біля себе людей, які тебе не цінять.

ощущение страха сдавливает грудную
клетку.
в районе солнечного сплетения
образуется пустота.
ты выжал из меня все хорошее, доброе,
светлое, как однажды Маленький принц говорил,
я пуста.
никто не станет за такую умирать.
и ты не стал.

только прошу, не пропадай без вести,

оставь хоть какие-то ниточки, адреса. —

я буду искать тебя до бесконечности,

пока мне будет сниться наша весна.

Сергей Есенин

Ікони не плачуть
Коли ніхто не бачить
Холод не лякає
Того хто з вогнем

Знайти таку дуру, яка буде стільки терпіти, зможе напевно не кожен. ну так я тебе вітаю.ти знайшов, і протримав на короткому поводку майже 2 роки. контролював мене, не дозволяв мені багато чого, відгорожував мене від спілкування з людьми, а в момент, коли я давала слабіну так сказать, і почінала спілкуватись з якімось хлопцьом, я зразу ставала конченою шлюхою. добре, я тебе сильно люблю, і тільки через це терпіла всю цю хуйню. відмовилась від величезної кількості людей, від всіх своїх принципів, відмовилась можна сказати від самої себе, але тільки взамін на тебе. А тепер коли наші відносини "зносились", як тобі білі нью беленси, тобі стає скучновато.

ти сказав шо відмовився від друзів, заради кохання, тобто мене. А тепер ти заводиш цих друзів, і проводиш дохуя часу з ними. так як, все? пропав інтерес? більше ти не пишеш мені коли лягаєш спати, і коли просинаєшся вночі, не стоїш зі мною годину під під*їздом, бо не можеш і не хочеш прощатись, а навпаки хочеш чим швидше здихатись, не дивишся на мене своїми величезними, наповненими любовью, очима, бо вони давно вже не такі, і не обіймаєш мене просто так, і не робиш нічого приємного, ніяких сюрпризів, бо просто "а нашо?".

ладно, вибач я багато чого зробила неправильно. віриш, пишу це і плачу, бо краще б ти мене зрадив, ніж мучав своїм холодом, байдужістю і криками.

я не хочу і не буду казати, що це кінець, але такого ставлення я більше терпіти не можу. ти ясно ніколи мене не зрозумієш, і для тебе я буду завжди як "вона блять просто хотіла нагулятись". та не треба мені ніяке нагулятись, якою блядью б ти собі мене там не уявляв. ай, ти все рівно не зрозумієш.

10:50

- ми сьогодні побачімся?
- після обіду наверно.
-чого?
-бо мені треба поприбирати, помитись.лалалалаал

12:00

-мені кароче тут андрей подзвонив, то я вже їду до нього.
- прибирати вже не треба?
-я вже поприбирав.
-ахуєнно, піздуй

яка я щаслива, словами не передати. сьогодні ж така дата 1,7 разом. вітаю тебе і себе! а ще я на сьомому небі від щастя що ти приділив мені аж цілу годину свого часу. бліііін як мені не вмерти від такої кількості увагі.

удачі

скажи, что все это была сказка, или мне это просто приснилось.

как я смогу дальше жить, зная, что в этом мире есть рай для нас двоих?

я, наверное, сойду с ума

Вера Полозкова

ЛЮБИМОЕ

Препарирую сердце, вскрывая тугие мембраны.

Вынимаю комки ощущений и иглы эмоций.

Прежних швов не найти - но я вижу и свежие раны,

Ножевые и рваные - Господи, как оно бьется?..


Беспристрастно исследую сгустки сомнений и страхов,

Язвы злобы глухой на себя, поразившие ткани.

Яд неверия губит ученых, царей и монахов -

Мое племя в отважных сердцах его копит веками.


В моих клетках разлита бессилия злая отрава,

Хоть на дне их лучатся осколочки Божьего дара.

Слишком горьки разочарованья. Но мыслю я здраво:

Я больна. Мое сердце страшнее ночного кошмара.

Что мне может помочь? Только самые сильные средства.

Кардиохирургия не терпит неточных расчетов.

Я достану беспечность - лазурно-босую, из детства,

Небо южных ночей - рай художников и звездочетов,

Строки - сочно, янтарно-густые, как капельки меда,

Иль извилисто-страстные, словно арабские песни,

И далекое море, что грозно и белобородо,

И восточные очи, и сказки, да чтоб почудесней…

Запах теплого хлеба (со специями, если можно),

Воздух улиц парижских и кукольных домиков дверцы…

Я врачую себя, вынув чувственный сор осторожно.

Я с волненьем творю себе подлинно новое сердце.

Оно будет свободно от старого злого недуга.

Оно будет бесстрашно… Но я ведь о чем-то забыла…

Ах, ну да, чтобы биться ему горячо и упруго,

Нужно, чтобы оно - пощади нас, Господь! - полюбило…

Эй, мальчишка с глазами синее небесной лазури!

Ты, конечно, безбожник, и нужно задать тебе перцу,

Но в тебе кипит жизнь и поет настоящая буря..

Я, пожалуй, тебе подарю свое новорожденное сердце.

Ну вот я наконец «созрела» для такого поста. Именно сегодня в первый день лета хочется подвести некую черту. Все пишут такое под Новый Год, а я напишу после окончания учебного года. Наверное, потому что я живу от лета до лета.

Ну что скрывать, этот год был действительно тяжелым. С переходом в новый клас я очень многое поняла, очень многому научилась, и я благодарна судьбе за то, что она преподнесла мне такой урок именно в мои 15, а не позже. Я на своей «шкуре» узнала, что такое подлость, вранье, ностальгия и прочее другое. Эта осень как-то по-вражески отнеслась ко мне, но я все-таки выстояла. Вытерпела пару неудач, и пошла дальше.

С большими проблемами в учебе, зимой я ещё и переживала некую депрессию. Круглосуточное истощение, все время плохое настроение, одни расстройства и психи сопровождали меня в течение зимы достаточно долгое время. Но тут к счастью я прочла «Заводной апельсин» Энтони Берджесса. В течение 6 месяцев ни одна книга не повлияла на меня так, как эта. Но не подумайте, не все было так плохо. Мне помогал мой любимый человек, с которым 19 декабря у нас был год совместной так сказать жизни. Наступил Новый Год. И все стало значительно лучше.

Весна не была такой уж прям необычной, но жаловаться нет на что. Все было хорошо. Было много приятного, веселого и неожиданного. Учебный год закончился 25 мая. И в тот же день мы отправились в Краков. Ну, об этом писать можно многое, но я просто скажу, что этого не забуду.

`

Это было хорошее окончание моего «года», и можно с легкостью вздохнуть, потому что передо мною предстоит ещё три месяца свободы, веселья и радости. Удачного всем лета. Хорошо повеселитесь!

Возьми меня за руку,

Увези на край света.

Расстели одеяло и посади.

Я буду петь тебе песни про лето,

И стихи говорить о любви.

Я покажу тебе солнце,

Я изучу все звезды,

Я расскажу, какая у луны улыбка.

И чтоб ты знал:

Никогда не поздно , встать и уйти-

Убить в себе пытку.

Я расскажу, как бывает:

Какие у счастья глаза,

Какая страшная мука.

И только море спасает -

Как тяжела с ним разлука.

Соль окунет в себя твои раны.

Ты сморщишься от боли,

Но выдохнешь с словами:

« Спасибо , мое море!»

Давай сидеть здесь до конца,

Смотреть на горизонт и улыбаться.

Теперь - покой, ты не один, я не одна-

Теперь можем с миром расстаться !

SLEDKOMET13

Самые популярные посты

5

Обоже це нереально

Оце ж день. Ще такого свята в честь річниці разом в мене не було ніколи! цей квест по всьому місту, в якоvу задіяні люди, яких я блін сті...

4

А я обо всём пишу, не сумев вместить, считая любовь суррогатом, а зло - причиной. Есть люди, которым правда не по пути. Есть вещи, которы...

4

Перестань мені снитись, прошу.

4

Часом буває так, що в магазині ти хочеш крикнути "ну в чому я винна?". Тебе окидають розуміючим оком. дуже болить, хоча й ненароком! ...

4

колись я задала собі питання:-чим я заслужила такого відношення, хіба я не варта щастя? а виявилось що все-таки варта. ти казав, що ти н...

4

СКОРО

моя заюня вже їде до мене, і ми будемо скоро разом двоє просинатись і лягати спати, робити їсти, гуляти і ще безліч приємних речей! я чек...