Ікони не плачуть
Коли ніхто не бачить
Холод не лякає
Того хто з вогнем

Знайти таку дуру, яка буде стільки терпіти, зможе напевно не кожен. ну так я тебе вітаю.ти знайшов, і протримав на короткому поводку майже 2 роки. контролював мене, не дозволяв мені багато чого, відгорожував мене від спілкування з людьми, а в момент, коли я давала слабіну так сказать, і почінала спілкуватись з якімось хлопцьом, я зразу ставала конченою шлюхою. добре, я тебе сильно люблю, і тільки через це терпіла всю цю хуйню. відмовилась від величезної кількості людей, від всіх своїх принципів, відмовилась можна сказати від самої себе, але тільки взамін на тебе. А тепер коли наші відносини "зносились", як тобі білі нью беленси, тобі стає скучновато.

ти сказав шо відмовився від друзів, заради кохання, тобто мене. А тепер ти заводиш цих друзів, і проводиш дохуя часу з ними. так як, все? пропав інтерес? більше ти не пишеш мені коли лягаєш спати, і коли просинаєшся вночі, не стоїш зі мною годину під під*їздом, бо не можеш і не хочеш прощатись, а навпаки хочеш чим швидше здихатись, не дивишся на мене своїми величезними, наповненими любовью, очима, бо вони давно вже не такі, і не обіймаєш мене просто так, і не робиш нічого приємного, ніяких сюрпризів, бо просто "а нашо?".

ладно, вибач я багато чого зробила неправильно. віриш, пишу це і плачу, бо краще б ти мене зрадив, ніж мучав своїм холодом, байдужістю і криками.

я не хочу і не буду казати, що це кінець, але такого ставлення я більше терпіти не можу. ти ясно ніколи мене не зрозумієш, і для тебе я буду завжди як "вона блять просто хотіла нагулятись". та не треба мені ніяке нагулятись, якою блядью б ти собі мене там не уявляв. ай, ти все рівно не зрозумієш.

10:50

- ми сьогодні побачімся?
- після обіду наверно.
-чого?
-бо мені треба поприбирати, помитись.лалалалаал

12:00

-мені кароче тут андрей подзвонив, то я вже їду до нього.
- прибирати вже не треба?
-я вже поприбирав.
-ахуєнно, піздуй