Shpilevska

мені потрібні термінові зміни.

нахєра?

нашо?

класна ніч буде. але то нічого. мені корисно. я ж егоїстка. дякую. а загалом. окей. хай буде. добре. мені ж ніколи не важко. я тільки про себе думаю. добре. мені атлічно. ідеально

Я бачу, вам взагалі на мене наплевать. Всім. Вам байдуже як мені. Це нічого, що я нічого не можу. Це нічого, що я плакала від болю в серці. Нічоооого. Вам все одно. Нічого, що я від втоми лягла спати в 7 годин вечора. Вам все одноооооо!

ненавиджу себе за свої думки

класно так мені)

аж вапще

хочу надвір, подалі.

просто подалі. не можу знаходитись вдома. мені жарко, надвір ! щееее!

хочу і завтра такий вечір. душевний вечір. хочу ще так само сміятись. хочу ще ! я відвикла від цього. дякую тобі, чесне слово дякую.

я вже доросла дівчинка.

я більше не розказую тобі, мам, свої проблеми. адже вони мої, і тільки я повинна сама їх вирішувати. я не хочу твоїх нервів, мам. не хочу, щоб ти переживала.

я вже доросла дівчинка.

я вмію ховати свої почуття і показувати посмішку. всі вірять.

я вже доросла дівчинка.

я завжди кажу "нормально", коли аж ніяк не нормально.

"Болить нога?" "Нормально" "Як горло?" "Нормально" "Як в тебе справи?" "Нормально". Смішно, але всі вірять. Всі, крім однієї людини. Я щиро рада, що хоча би один мене розуміє. Якби не він, я б, мабуть, просто зійшла б з розуму від цих всіх втрат. Окреме дякую тобі, величезне !

я викинула тебе з голови.

викинула наш знак дружби.

просто викинула. це сміття, це непотрібне сміття. ти більше ніколи не станеш для мене такою, якою я тебе вважала. тепер я пізнала тебе спражню.дівчинку, яка вміє легко маніпулювати людськими почуттями. ось такі тепер в мене думки. та й взагалі.не треба мені так дружба тепер. більше нічого не хочу. крапка.

Це приємно, коли ти заспокоюєш людину, кажеш, шо все вийде, а вона гордо відповідає: "ну ок, раз ти мене підтримуєш, тоді я просто зобов"язана його доробити"

СЛОВО В СЛОВО, АГА АГА

приємно. настільки приємно ;)

Дооооооооооооощ, як давно його не було.

Оце каааааааайф

А пам'ятаєш, як я була за тебе горою? Коли всі забоялись, а я встала. Я пішла разом з тобою. Разом.

Хм, як дивно. Чому ти цього не зробила? Чому не робиш?

Ти обіцяла. Які ж пусті то були обіцянки. Як брехливо ти казала ті слова.

Більше ніколи не хочу мати справи з такими людьми, чесне слово.

Бо ніхто не заступиться, коли проти тебе весь клас. Всі бояться йти проти стада, а я навпаки піду проти нього. Мені байдуже, чесно

Хто сказав, що він приходить тільки вночі ? Тільки вночі заковує твоє тіло в свої пути?

Ні, він приходить і вдень. Коли не сподіваєшся. Насправді, в цей час він набагато сильніший. Він забирає всі почуття, думки, вбиває все, що залишилось від нікчемного тіла. Він сковує душу. Спочатку повільно підкрадається, поки ти не чуєш. А тоді твердо наступає. І нічого ти не зробиш. Плач - не плач, кричи - не кричи, дихай - не дихай: не стане легше. І навіть музикою і рідними його не викуриш. Він іде сам, з часом, так само тихо і раптово, як і прийшов. Хтозна, коли він повернеться знову.

Відчуваю, він стане моїм частим гостем.Гостем душі.

Можливо, хтось здогадається про що я, можливо і ні. Мені байдуже.

привіт, натхнення.

+ 1 нова новелла.

— 1 людина

мистецто не коштує так багато. ні. так не можна

Знаєте, яку головну істину за своїх 15 років я зрозуміла?

Ніколи в житті не робіть необдуманих поступків, особливо, якщо це стосується близьких вам людей. Ніколи необдумано не розставайтесь, не сварітся, не кидайте один одного. Ця миттєвість, коли ви думаєте, що праві - пройде, а от дружби/кохання більше не буде. Ніколи.

А, і ще. Обов'язково переступайте гордість. Нафіг треба такі люди, які бояться зробити перший крок, бо думають, що праві. Не правильно це, не правильно.

Насправді я не з тих, хто нав'язується.

Просто не розумію навіщо було дружити, спілкуватись, називати кращим другом, а потім взяти і просто так все обірвати. Без пояснень. Тут навіть логіки немає. Я відпущу, звичайно. Не стану нав'язуватись. Не моє рішення, не мої справи, але все ж боляче, справді. Просто такий невеличкий шок. Поки що нічого не розумію і не болить. Але скоро він пройде, скоро пройде…

В такі моменти я ненавиджу всіх і все. Скільки можна? Скільки ще можна? Чого ви всі від мене хочете? Дайте мені спокою. Боже, хоча би годину. Одну спокійну годину насамоті. Невже я так багато прошу? Ох, яка ж я зла.

Якби не ангіна - пішла б сама десь далеко, взяла б одіялко і читала б книжку. Без телефону, без зв'язку. Чесно