Птицами

Дякую тобі кіцюня, що уникаєш зустрічі зі мною саме тоді, коли я так потребую твоїм обіймів.Дякую, що коли стоїш з Тьомою, то здалеко помахаєш рукою.Хоч знаєш, що я чекаю, коли ти підійдеш.Тебе лякає мій залєпляний-тижденьнефарбувалась-невисипалась-малоїла-вигляд? Хоча, він мабуть кожного лякає.

Істеричний стан.Депресивний стан змінився надто активними діями і надсильним апетитом.Зажор в мене.І я боюсь, що далі буде гірше.Надя мене смішить.І я сміюсь, хоча мені абсолютно не весело.Вбийте мене

Пздц, як весело було пролежати всю ніч на животі без сну, ібо боліла спина, і в голову лізли найдурніші думки.Нікому такого не побажаю.Навіть ворогові.

Мало того, що болить морально, так плюс до того ще й фізично.Сьогодні була в Ківерцях.Знову проблеми з спиною, і я мусила вправляти хребет вже 4-ий раз за рік.Було ну дуже боляче.Хотілось встати з кушетки і бігти, бігти.Але терпіла.Плакала, кричала.Хребет хрустів, як сухарики.Тьотя те й робила, що закривала від неприємності рот рукою в надії, що це мені допоможе.Добре, що мене завезли і привезли на машині.Лежати не можу.Сидіти ще якось здатна.Лікар сказав, що болітиме близько тижня, а потім біль зникне.Заборонив піднімати речі вагою більше 3-х кілограм і різко нахилятись, ібо в мене слабкий хребет.Загалом, варто берегтися.Мама звонила вже більше 5 разів, і запитувала, як я, як себе почуваю."нормально"-стандартна відповідь на її турботу.Не те, що б мені байдуже, просто не хочеться лишній раз її турбувати.Коли говорю з нею, головне не заплакати.І я тримаю.Для неї у мене все добре.

Сьогодні тебе ховають.Сира земля стане твоєю ковдрою.Я не поїхала.Абсолютно немаю змоги це зробити ні фізично, ні морально.Не встигла б ні по часу, ні по можливостях.І я обіцяла, що не приїду.Стримала своє слово.Пам'ятаю, ми клялися, що будемо оберігати один одного навіть на відстані, навіть якщо хтось з нас помре.Сьогодні ти мені снився.Худий, блідий.Мовчав.Я йшла до тебе, а ти віддалявся, і сказав, що мені рано.Ми побачимось потім.І зник.Я прокинулась і не знала, чи це сон чи реальність.Адже все було, як наяву.Я добре пам'ятаю твої зелені очі і руки.Руки, які я так любила.І любитиму.Між нами залишились кілометри несказаних слів, мільйони нездійснених мрій, сотні ненаписаних листів, тисячі пісень і кілька фотографій.Я поїду в Харків зимою, до твоїх батьків.Я повинна це зробити.Надіюсь, я можу приходити на твою могилу.

Без тебе не виходить. все валиться з рук. в голові каша. Ця ніч змінила абсолютно все життя. Слухаю нашу April sixth-dear angel і тупо вмираю я вже немаю сил щось робити

Ми скоро зустрінемось

І не зрозуміє ніколи

Чому завжди забирають найкращих?Тих, з ким планували прожити все життя?Чому ти?Чому не я? Рівно о 2.00 ти позвонив.Цей звінок був останнім для нас обох.Я остання, хто чула твій голос, адже батьків ти попросив вийти, щоб вони не чули нашої розмови.Але я і досі не можу повірити в те, що тебе не стало.Здається, ти, як і обіцяв, приїдеш на зимові канікули до мене, і ми проведемо їх так, як і планували.Але не судилось.Хвороба забрала тебе.Ти згорів, як сірник, буквально за місяць.Вона вбила тебе.Вона забрала тебе у мене назавжди.Я не вірю, не вірю в те, що ти пішов.Не вірю.Ніхто не вірить.Я, як і обіцяла, нікому в селі розповідати не буду про це.Навіть своїм батькам. І це надзвичайно складно стримувати сльози і натягувати усмішку перед мамою, аби та нічого не запідозрила.Хоча я навіть плакати не можу.Бо не вірю.І напевно, не повірю ніколи.Буду чекати завжди твого дзвінка, твоїх повідомлень, готуватимусь до твого приїзду.І навіть не усвідомлюватиму, що цього ніколи вже не буде.НІКОЛИ. Хочеться померти, зникнути, як і ти. сьогодні, після нашої розмови, я не спала.Слухала ті пісні, які ти мені скидав, ті вірші, які ти писав.Всі наші переписки.І не плакала.В горлі ком.серце болить.Все болить.Враження, що мене переїхали катком вздовж і впоперек.Але краще б так, аніж просто душевний біль. Болить Болить Болить

Не так я уявляла собі святкування цього свята.Зовсім не так.Всі були напідпитку, накурені і хотіли, грубо кажучи, трахатись.Моїм єдиним бажанням було піти звідси, але я обіцяла Саші бути до кінця. В костюмах було максимум 5 людей, інші тупо забили на традицію.Я в тому числі.Та байдуже.Я взагалі не хотіла йти.Весь вечір провела з Сашою.Надя з Тьомою.Класно, я закарєшувала з другокурсниками.і тепер мої одногрупники якось дивно на мене дивляться, наче хочуть вбити.І що тут такого? Після дискотеки ми пішли до Васілія Беззубого на квартиру, поїли, обмазались нутелою, подивились фільм, дуріли.Я потрохи влилась в їхню компанію.Вони класні, веселі.Подобаються.Але одного хлопчика я боюсь, бо він ну дуже серйозний і сказав, що буде мене називати Сніжана, і його не валить.Ібо Снєжка-то для нього емульсія для фарбування стін. Нда.Додому я потрапила в 4 ранку, і то на таксі.Хазяйка, на щастя, не чула, коли я повернулась.Спала три години, ібо їхала додому сьогодні.Зараз нарешті лежу в своєму улюбленому ліжкові, слухаю музику і п'ю смачнющу мамину каву з цукерками^^

І навіть сидіти

А вбити я можу.Напевно.Особливо в такі моменти, як зараз

Надіюсь на розуміння

Вже 4-ий день, як я дізналась про твої проблеми.І в голові реально не вкладається.Не вірю.Не хочу вірити.Не можу вірити.Чому зараз?Чому саме з тобою?Чому саме це?Тому, що це я винна.Мені здається, що це через мене.І бля.Давай поміняємось місцями?Не хочу, аби ти покидай мене і всіх.Краще хай це буду я.І ти знаєш, чому.Ти знаєш

День почався з того, що ми проспали.Пішли на другу пару.Голова боліла страшенно, і я взагалі не розуміла що, де і як.Вибилась з цього життя.Але то ще квіточки.Сьогодні я побачила і Рена, і Пиріжка, і Саню.От тільки Васі не було.Він не прийшов, бо боїться Надю.Вона обіцяла його зарізати.На польській, коли мене викликали до дошки, я почала ржати.Ні з того, ні з сього.От що означає, невиспана людина.Вівьюрка-білка.Я писала це слово.І до речі, мене називають "Бєлка" Ромашка і Тьома^^ а ще я Бєласнєжка, і всі хочуть бути моїми гномами.Але в мене є один недоступний гном Вася Шубка( на філософії я сиділа як залєпляний дибіл, але мікроконтрольну написала на 5, за що Світлана Дмитрівна мене похвалила.Я перша людина, якій вона за два місяці навчання поставила п'ятірку) я задоволена. Після пар в гардеробі ми з Надьою фоткались з курточкою Пиріжка, і нюхали її.Каплун і вахтер з нас дико ржали.А нам байдуже, ми упороті. Приїхали, то почали дуріти, ржати, співати, придумувати рими до імене одногрупників.І в голову приходили тільки пошлі слова.Поїли.Я лежу, спати думаю, а Надя дивиться серіали.