Мало того, що болить морально, так плюс до того ще й фізично.Сьогодні була в Ківерцях.Знову проблеми з спиною, і я мусила вправляти хребет вже 4-ий раз за рік.Було ну дуже боляче.Хотілось встати з кушетки і бігти, бігти.Але терпіла.Плакала, кричала.Хребет хрустів, як сухарики.Тьотя те й робила, що закривала від неприємності рот рукою в надії, що це мені допоможе.Добре, що мене завезли і привезли на машині.Лежати не можу.Сидіти ще якось здатна.Лікар сказав, що болітиме близько тижня, а потім біль зникне.Заборонив піднімати речі вагою більше 3-х кілограм і різко нахилятись, ібо в мене слабкий хребет.Загалом, варто берегтися.Мама звонила вже більше 5 разів, і запитувала, як я, як себе почуваю."нормально"-стандартна відповідь на її турботу.Не те, що б мені байдуже, просто не хочеться лишній раз її турбувати.Коли говорю з нею, головне не заплакати.І я тримаю.Для неї у мене все добре.