Я буду твоей водой, если попросишь
Я лежала у тебя на груди и правда хотелось знать, что нас ждет впереди а твое сердце билось так сильно, что, казалось, у меня останутся синяки
Вірити в потрібне. Не витрачати 11:11 чи 22:22 на дурниці. Мати в серці те, що не вмирає. Дикі серця не розбиваються. Пам'ятати і завжди нести з собою, куди б не пішла, з ким тільки не була. Заради цього варто жити. І сидячи, коли вже нічого не повернути, слухаючи інші виступи дійсно талановитих людей, чекаєш на смс від кращого друга, коли у вхідних воно вже є. Коли аплодують люди, але чуєш лише своїх друзів. Коли без всяких підозр приходять ті, кого навіть не очікувала побачити. Ось заради цього варто жити. І ділитись найкращими моментами життя з цими людьми, я вважаю, мені за щастя.
Рома поїхав, і, як сказав Сакратік: "раставашкі всєгда пічялька", бо я скучила і мені в який раз треба його підтримка. Ще серпень, а мої вже разсікають, то в Києв, то в Одесу, то в Польшу, вот така жизнь, дітвара, аж сльозу корить впустити, але то такоє. Хочу повернути час назад аби прєдатвратіть декілька зустрічей в своєму житті, аби не знати тих людей, аби жити легше було і без вічного "давай-ка я виєбу тобі мозок сьогодні". Нам 17, а ведеш себе, наче тобі 8, говориш так, як тобі 11, а вчинки твої прирівнюються до класу так 4. І, да, кидати слухавку, аж ніяк не по-чоловічому, хоча звідки ж тобі знати. Все вимірюється нашими вчинками, словами і поглядами, карма не спить, я в це вірю, бо в тебе не з'явився б друг, який робить аналогічні(по-твоїм словам) дії, в такі моменти моє сердечко, ніби оживає і б'ється в 100500 раз швидше з кардіограмою "ихихи", того кажу тобі, fuck u! Серед сірого оточення можна не помітити, як стаєш невідємною частиною того ж сірого суспільства. Нові, ахуєєнно-невібєнні заклади в нашому місті прирівнюється до жалюгідної спроби заманити "слівок общєства" згадуєтья лише одне речення з моєї мудрої голови "are u fucking kidding me???", кожен зараз уявляє себе, ну піздєц зірочкою, а я лише дивлюсь на таке і кажу ихиххи, бо хер там! Що сталось з людьми навколо мене? Чого всім не начхати, як одягнуті інші, і, чорт забирай, з ким вониі трахаються, чого всіх аж розпирає та защадрість, коли когось все гаразд? Тому ще з давніх-давен притримуююсь теорії, що особисте для того аби воно і залишалось особистим, +того, чим менше людей знаєш ти, тим краще, вгадайте кооому?? Т О Б І. Я трохи вже падустала від чих людей і цього міста, я хочу жити, а тут виходить жити тільки ілюзією і мріям, а я так не хочу, уж прастітє, не вливаюсь я в вашу среду абітанія. Просто знаю, що таких людей, як Рома і Лера немає, і немає більше таких, що терпітимуть мене і розумітимуть, як ці двоє. Мама каже, що не повезло моїй сусідці по кімнаті, шкода її, напевно. Та зараз я вдома і живу сама, принаймі в кімнаті. Щасти нам всім розібратись в собі і жити легше без будь-яких докорів з боку інших, і врешті-решт, припинити всім жити чужим життям. Життя дійсно, як той празнік, але не всім подобаються пітарди, ихихи.
аби запам'ятати, або колись нагадали, бо такі дні гріх забути. Дякую за моє день народження 1-ого серпня, бо жизнь, як то кажуть, сплашний празнік, так що наступне буде десь 16-ого, ихих. Це було просто анфоргетбл бьорздей, евер ін май лайф, і точно найщиріше.
я люблю вас
завтра тяжкий день. Врешті-решт всі крапки над і будуть розтавлені. Подивимось, як випаде карта. Краще ніхто, ніж аби аби хто.
Зате сьогоднішній день наш, і більше нічого не треба
до ужаса бесят люди, что режут себя(в связи с лишним весом - это звучи еще более дико), иди, сука, пресс покачай, или побегай, нехуй заниматься ерундой, жалкое и линивое, да еще и жирное.
Пусть так и будет.
Ни разу не пожалела.
Вчера мне было плохо до такой степени, что думала умру, но уже сегодня мы целый день с Владом дурачились и все такое. Нельзя вообще предугадать, что будет с нами завтра. Я вот что хотела сказать, я скучаю по тебе, пусть ты и идиот, но все же мой. Вечерние милости подошли к концу, ибо нехуй.
Втікти б. Назаважди. Не повертаючись. Не озираючись. Покинути усіх і віднайти себе, бо я заплуталась: в собі, в друзях, якщо вони, звичайно, в мене ще є. В жовтні мене вже тут не буде. Я чекала два роки, але вони не були такими довгими, як ці наступні два місяці. Я завжди чогось чекаю: підходящий момент, хороші часи, добрих людей, слів. Я втомилась. Я не можу вже стримувати в собі все те, що з усіх сторін давить і руйнує мене в мені. Мені треба хоч якась опора, якої немає та й ніколи по-суті не було. Мам, тобі слід стати тією опорою. Я їду туди, де знову ж таки буде те саме, і ті самі. Мені остогидло. Я хочу втікти від усіх, а виходить навпаки. Я настільки зневірилась в людях, що кожне знайоство, сприймаю за тягар. Утопія моєї слабкості. Я слабка. Духом. Тілом. Розумом. До чого я докотилась, і нащо так довго до цього шла.pure
Люби так, як ніколи раніше. Любитиму так, як ніколи не уявляла.
Самое лучшее происходит во сне, либо не с нами.Ибо каждый новый человек скорее всего мешок с дерьмом, чем з принципами. Ибо нехуй, Саша знакомиться с людьми, ведь каждый "лучше" прежнего. Раставашки всегда печалька.
Бути таким слабким, щоб зриватись на комусь. Вчити когось чогось, коли сам не знаєш абсолютно нічого, ось до чого ти "доріс", але не подорослішав. Хотіла б сказати, що мені тебе шкода, та ні, знаєш, мені огидно. Навіть думка про тебе огидна, і мене пробирає чимось недобрим, коли думаю про тебе, бо це зробив ти зі своїми вчинками, словами та звинуваченнями, ти не мужик, та й, навіть, не хлопець, ти звичайнісінька тряпка, якою скористатись, навіть, ніхто не схоче, окрім, тих, кому вже настільки самотньо, як дівчинці, яка живе неподалік від тебе, і схожа не на дівчинку, а на якусь стару потвору. Куштуй свою ілюзію справжнього друга, я не заважатиму.
Самые популярные посты