Я буду твоей водой, если попросишь
Я лежала у тебя на груди и правда хотелось знать, что нас ждет впереди а твое сердце билось так сильно, что, казалось, у меня останутся синяки
"Между полюбить или застрелиться
Очень трудно, знаешь ли, выбирать."
І провести останні дні з тими людьми, які залишуться в моєму серці більше ніж назавжди. 365 днів у році 24 години на добу, я буду їх пам'ятати, бо найтепліші обійми, найщиріші слова, відчайдушні сльози - все це вони розділяли зі мною, і не було такого дня, щоб хтось з них відвернувся від мене, не допоміг чи осудив. Тепер, коли я незабаром поїду, все стало на свої місця, адже з тими людьми, яких я "жорстоко" кинула чи перестала спілкуватись, все це було не просто чергова витівка "істєричкі" (да, Іванка). Просто ви не ті люди, адже я б від вас ніколи не відвенулася б(да, Влад). Моя помилка була в тому, що маючи тху-тху ідеальні відносини з найкращим другом, я намагалась якимось чином втілити їх у малознайомих мені людей, які ніби хороші, або без "ніби", я справді, не знаю. Легше треба було ставитись до цього і наплювати на таких друзів, які були тимчасовими чи підкинуті долею, аби все ж таки зрозуміти, що "свої" люди вже давним давно зі мною. Тому останні вихідні я точно знаю з ким проведу.
Нехай багато чого стається не так, як гадається, але чи знаємо ми самі, чого хочемо?
Наприклад, я, точно, -ні.
" Ні". Ніби все гаразд, але тебе немає поряд. І відпускати цей Луцьк, знаючи, що тебе в ньому зараз немає, якось не так, і не по плану(блять).
Сумувати по Луцьку я не буду, бо тут суцільне гімно, по батькам, мейбі, і то з часом, по кімнаті?-без сумні, так; за українською - ні, бо від Іздрика і Костенко до Дереша і Карпи книжки поїдуть зі мною. Все гаразд, хоч не так, як поланувалось. Та й взагалі планувати щось - пропаще діло.
Ти що куриш?- так. Дівчатам курити негарно!
І з кожним таким парубком стає настільки байдуже, що з часом тільки й відповідаєш: "Да, я пропаща. Не женись на мені. Помру на одинці". І знаєте, відїбіться, бо вже поперек гарла ваші пусті слова з вашими пустими індивідуальностями. К єбєням вас і вашу думку, я таких єбала і срала з високої гори.(псіханула). Та чесно кажучи, живіть собі своїм життя, а то переживати за мене, лише, коли курю - діло "дуууууже" вже благородне, а коли дійсно в мене біда, то вас, як і ніколи не було. І пам'ятай, твоя думка - в мене в сраці.
А мені лиш кортить побачити світ. Відстаньте від мене дебіли.
До останього буду відтягувати цю розмову, не хочу аби хтось з нас зірвався. Хоч раз треба вчинити, як нормальні люди. Мене тут ніщо не тримає, навіть ти, всьо яснінько?
Хорошие манеры - как вредная привычка
Обняться, чтобы уцелеть
день 3
без тебя сложно
взаємо-красивими будьте, тоді і, справді, легше буде і, безперечно, красиво.
просто розбита вщент.
з чого почати і чим закінчити? На що перетворилась і як це владнати. Повернути б час назад і зупинитися, хоч на мить замислитись, що я блять роблю і добряче стукнути себе по голові аби там все стало на місця. Саша Саша, шо ти, дитино робиш. Як мені кортить все зупинити. Невдаха по життю, а сама від всіх багато хочу, треба якось жити легше, а як завжди все ускладнюю. Не звертати ні на кого уваги, і жити сама з собою у космічній гармонії. Менше ніж місяць часу буду казна де, і казна з ким. Ніби все що робитья, робиться на краще, але чорт забирай хіба з цього може вийти шось хороше? Я розбита вщент, хоч бери і збирай до купи, до купи суцільного лайна. Якщо мама навіть не береться це робити, то кому я нахуй така впала. Важко жити - шкода вмерти. З чого почати я не знаю, і чи не пізно взагалі щось змінювати. Змінити себе, напевно, єдине, що дійсно найголовніше зараз. Аби не вмерти, і витримати оце все. Самогубство кажуть дієва штука, хм.
один з найважчих періодів життя.имхо: це пізда, рєбята.
сил просто немає аби написати наскільки важко було йти до ___, .
хотіла б, але не можу,
навіть, коли "я біля тебе, мені погано", ніхто вже не вийде.
Все має свій кінець і початок. Там, де обставини примушують ставити крапку, доля наполегливо і сміливо ставить кому. Все повторюється: помилки, дії, слова. Скільки разів ти казав, що любиш мене, але кожен з цих разів був інакшим. Настільки принципова і характерна, що аж вивертає від самої себе, так і хочеться вліпити собі хороший ляпас аби не вийобувалась лишній раз, але то таке, життя ще наверстає. Не чекати від інших допомоги, але знати, що в любий момент вона в мене буде, а завдяки тобі, я не надіюсь на підтримку, бо, навіть, не вірю в нашу дружбу(тепер,) . Обмежувати себе і ставити рамки, а потребую лише спустити ту планку, бо занадто висока, або може настільки низька, що навпаки треба тянутись вище. Бути вдячною тим, хто в серці, а таких одиниці. Я не знаю, що робити, бо тону, вже, доречі давно.
И даже малейшие недостатки кажутся достоинствами
Нехай небеса тобі прєпаднєсут якщо не грім з дощем, то хоть невзаємну любов, страждай, тварь
Самые популярные посты