Все має свій кінець і початок. Там, де обставини примушують ставити крапку, доля наполегливо і сміливо ставить кому. Все повторюється: помилки, дії, слова. Скільки разів ти казав, що любиш мене, але кожен з цих разів був інакшим. Настільки принципова і характерна, що аж вивертає від самої себе, так і хочеться вліпити собі хороший ляпас аби не вийобувалась лишній раз, але то таке, життя ще наверстає. Не чекати від інших допомоги, але знати, що в любий момент вона в мене буде, а завдяки тобі, я не надіюсь на підтримку, бо, навіть, не вірю в нашу дружбу(тепер,) . Обмежувати себе і ставити рамки, а потребую лише спустити ту планку, бо занадто висока, або може настільки низька, що навпаки треба тянутись вище. Бути вдячною тим, хто в серці, а таких одиниці. Я не знаю, що робити, бо тону, вже, доречі давно.