Dreams help to live....

Знайте, після важких днів, тижнів, місяців настають обов'язково хороші і легкі. Це як ніби подарунок тобі за те, що ти пережив. Обов'язково після поганих моментів прийдуть щасливі і радісні. Це закон! Треба пам'ятати, що ніщо не вічне. Ось так ми і живемо. Після проблем до нас крадькома приходить щастя. Після не щирих і заздрісних людей з'являються добрі і хороші. Після невдач, у двері стукаються високі досягнення. Треба просто йти до своєї мети! І знати, що все хороше попереду в будь-яких випадках. Мрійте, любіть, вірте і все у вас настане! Як то кажуть, у всього свій час! Доля подарує вам незабутні моменти, якщо ви тільки цього захочете! Не кажіть, що у вас все погано, адже це лише тимчасово. Щастя очікує свого виходу в певний момент, а ви ж не знаєте, коли воно до вас загляне у гості!

Все частіше порівнювала людей з дверима. Знайомишся з ким-небудь і бачиш симпатичні дверцята з мідним номерком із завитками. Відкриєш, а за ними крихітна кімната три на два. Поговорив з людиною п'ять хвилин і відчуваєш, як тісно в її товаристві, як нудно серед поличок з квітковими горщиками і плюшевих ведмедів. А буває навпаки - відкриєш обшарпані двері, а там всесвіт: комети, планети, чумацький шлях… Але таких мало. Зазвичай за дверима або коридор - вузький і довгий, або стіна. Скільки в неї не стукай - нічого крім глухої цегляної кладки не побачиш.

Усілякий раз, коли ти виходиш з дому, підніми підборіддя, тримай високо голову і наповни легені повітрям до відмови; жадібно вбирай сонячне світло; привітай своїх друзів посмішкою і вкладай душу в кожне рукостискання. Не бійся того, що тебе неправильно зрозуміють і не втрачай ні хвилини на роздуми про своїх ворогів. Спробуй в своїх думкай твердо вирішити, що ти хочеш зробити, а потім без вагань рухайся прямо до мети. Думай про великі і чудові справи, які ти хочеш зробити, і тоді з часом ти виявиш, що несвідомо чіпляєшся за всі можливості, необхідні для виконання твого бажання, подібно до того, як кораловий поліп вбирає в себе під час морського припливу всі необхідні елементи. Подумки намалюй перед собою портрет того обдарованої, серйозної і процвітаючої людини, якою ти хотів би бути і твої думки час від часу будуть перетворювати тебе в таку людину.

Думка - найбільша сила. Зберігай належний душевний стан - будь завжди мужній, щирий і в хорошому настрої.

Правильно мислити - значить творити. Все здійснюється за допомогою бажання, кожне щире прохання виконується. Ми стаємо схожими на те, до чого тягнуть нас наші серця. Тримай підборіддя підтягнутим, а голову високо і частіше, частіше посміхайся.

Осінь… Вона з'явилася в місті раптово, хоча за календарем саме час. Задушливі тижні обірвалися різко, немов були вигнані. Під вечір полив дощ, а вранці сонце вже було понуре. За ці спекотні три місяці літа ми абсолютно відвикли від контрастів. Забули про те, що живемо в місті-настрої. Нині за вікном пахне осінньою прохолодою. Я люблю цю пору року. Час, коли не потрібно нічого доводити, до чогось звикати. Все так, як воно є. Час мовчазної примирення з різними барвами життя.

Люди бояться незручностей, тривоги, і тому стають на перешкоді свого особистого розвитку. Люди “залипають” на певному етапі свого розвитку та намагаються даний стан зберегти якомога довше. Але щоб внести позитивні зміни у власне життя потрібно вийти за межі власного комфорту, хоча б не деякий час.

Замість того, щоб витрачати свої сили на підтримку цього стану спокою, можна спрямувати ці зусилля на здобуття певних позитивних змін у своєму житті. Рутина нас виснажує, а новий досвід допомагає розвиватися та робить життя цікавішим. Прикладіть певні зусилля та спробуйте протягом тижня робити щось нове. Це може бути зовсім новий вид діяльності, чи просто невеликий досвід чогось нового для вас. І як тільки ви зрушите своє життя із цієї мертвої точки, новий життєвий досвід відкриє багато можливостей змінити своє життя.
Зі стратегією малих кроків у новий досвід, ми можемо обійти найбільшу перешкоду до позитивних змін – страх.

Думаю, сейчас самое время подать хоть какие-то знаки, что со мной все хорошо. Хотя не сказала бы, что все настолько хорошо, все нормально: не хорошо и не плохо, баланс в общем. Учеба, пары и лекции уже порядком надоели, плюс за окном жуткий холод и дождь, лишний раз нос из дома не высунешь. А я все так же продолжаю болеть и справляться со своими мыслями. Хочеться написать так много всего, даже не знаю с чего начать)

Пожалуй начну с учебы. Слава Богу все складываеться просто замечательно, хоть и много нужно учить, но интересно. За эту неделю я столько нового познала, это такое классное чувство, когда понимаешь что развиваешься. Очень впечатлил один преподаватель, который сказал что: "Духовное развитие - это побех от страхов." Стоит только задуматься ведь так по сути и есть. Чем взрослее человек, тем мудрее он, невсегда конечно, но покрайней мере так должно быть. Так вот, по мере того как человек познает мир и самого себя, он избавляеться от страхов. Не так ли?
Так к чему я веду, преподаватели радуют, интереснейшие люди. Надеюсь так будет и дальше.
Что касаеться групы, то не смотря на разные статусы, возможности и т.д. все равны и это радует. С каждым днем стаем дружнее. Так боялась, что мне будет с ними сложно, но я ошибалась. Сегодня была приятно удивлена, что девочки без всяких разговоров взялись за газету, а мальчики тоже хороши во всем помагают. Так же познакомилась с многими хорошими людьми. Поздравили Алинку с Днем Рождения, хоть и мелочь но было приятно.

Следущий момент, это мой котик.Скучаю невероятно (Хочу к своему любимому мальчику.Вчера снова распрощались, провели выходные вместе.Вчера был отличнейший вечер, насмеялись от души и надурачились. Скоро соседи будут знать во сколько я возвращаюсь домой, ведь с такой компанией это безшумно не пройдет, ахах.

Времени вообще не хватает ни на что. Как ни странно, но я этому рада, рада, что могу учиться и узавать что - то новое.

Спаибо за внимание.

Іноді ти повинен побігти, щоб побачити, хто побіжить за тобою. Іноді ти повинен говорити м'якше, щоб побачити, хто насправді прислухається до тебе. Іноді ти повинен зробити крок назад, щоб побачити, хто ще стоїть на твоєму боці. Іноді ти повинен робити неправильні рішення, щоб подивитися, хто з тобою, коли все руйнується. © Пауло Коельо

Все ждут историй о том, что учеба «отстой», о том, как ужасно прошел первый день… Я могу вас разочаровать.. У меня все хорошо. Да, конечно учиться не хочется, но даже мило, что мои дни будут загружены. Сегодня меня выбрали старостой группы, понимаю, что куча обязаностей свалиться на мою голову, но сложностей я не боюсь, прорвемся.
Рада, что в одной группе с одноклассниками, даже сегодня ощутила колосальную поддержку.Завтра начнеться новый этап, все новое и это чудесно. Не думала, что буду так себя чувствовать, так легко дышать. В общем. Сейчас для меня все не в таких уж и темных тонах. В общем, я рада, что все вошло в привычное русло.

И все эти отношения на расстоянии это, знаете, как резинка. чем дальше ты уезжаешь, тем сильнее она натягивается. и тут есть только два варианта — если резинка слабая и трухлявая — рано или поздно она рвется и оторванный кусок больно бьет наотмашь по щеке, и ты остаешься один со своей частью. а если резинка крепкая и сильная, то рано или поздно как бы ты не противился и как бы далеко ты не был от человека, который держит ее с другой стороны, резинка так бац резко и сжимается, притягивается, сокращается и вы оказываетесь еще ближе к друг другу чем когда-то были

"Зачем человеку завоевываь то, что находиться вокруг него, когда он не в состоянии совладать с собственным внутреним миром? Зачем двигаться к удаленной звезде, если ты не способен достичь звезды, горящей в твоем собственном сердце?"

«Книги не дают по-настоящему бежать от действительности, но они могут не дать разуму разодрать самого себя в кровавые клочья."

(Дэвид Митчелл. Облачный атлас) »

Эта фраза наверное сегодняшнего моего дня. И в правду пока я ни села читать книгу я чувствовала себя отвратительно наверное по большей части из-за своих мыслей. Я не могла найти ни в одном занятии кроме как в чтении душевного покоя. С первых строчек мне стало так легко, словно беспокойстве которое было в душе вовсе исчезло, я могу сказать –это было не реальное чувство. И знаете, да, книги мои лучшие друзья.