всему свое время

я ще просто у пошуках своєї кімнатки теплої рідної ніжної. а може й немає таких я все придумала собі. просто все ніяк не можу відійти від будинку двері якого закрились перед моїм носом. чи й не відкривались взагалі.

якщо ти для неї. то хто тоді для мене?

а тепер час хапатись за кожну щасливу секундочку. бо час нещадний. лови Анастасія

зараз би привітати свого бакалавра і радіти за нього. але ти вже не мій і взагалі у тебе є жінка от хай вона і радіє!!!

хочеться наревтися і лягти спати. і не говорити з людьми ще тиждень

чому ти так глибоко засів. ти ж ніколи не станеш моїм

одного разу я стану тобі потрібна як повітря, але де ти зараз

ви молодці одружились всі а я тут помираю

все навкруги цвіте.окрім мене.я гнию

а тепер хочеться плакати. бо щось, колись, я зробила не так. поїхала не туди. подала себе не так. все не так. їду з дому, плакати хочеться як дитині у якої все забирають у свої 20 з кожним днем все більше сумую за колишнім почуваюсь на 40

на моєму прикладі можна показувати як діє відштовхувальна сила

цікаво ти мені так потрібен через те що ніколи не був моїм чи просто потрібен

янічогонехочу

добраніч мій солодкий теплий сон.

як не крути все сходиться до одного. я обманювала себе. як би не старалась забути викинути викреслити знайти краще гірше інше. але ти не покидаєш.образ що засів у найглибшому куточку душі.який вже приріс до мене. я втомилась боротися сама із собою хай вже буде так.між ти або ніхто у мене залишилось ніхто. мабуть.це останній етап після нього я просто змирюся зі своєю самотністю. бо нікого вже не треба організм не сприймає