Это просто Вьюи блог

Кльовенько, збулося 2 мої мрії на рахунок навчання, бо я поступила в усі омріяні університети в Україні на бюджет. Сама собі дивуюся і не можу повірити, що це реально насправді.

Їздила вчора в Остріг і просто закохалася, пройшлася по тим місцям коли ми їздили класом туди на екскурсію, що в мене є там супер кльова фотка з Пашою на фоні синього грузовіка, бачила того вулика, біля якого всі фоткалися як дурні, а оце подивилася і думаю "О БОгі, навіщо". Взагалі чомусь те місце нагадує мені про дитинство, пройшлася і зрозуміла, що серед України хотіла б вчитися саме тут, тому мої оригінали побудуть там аж 4-5 днів і потішать моє самолюбство.

Не поїхала ні в Одесу, ні в Львів, бо трохи далеко і не так вже й хотілося там вчитися.

Не треба вірити ніяким інтернет-рейтингам, у них там своя специфіка, просто треба, як Хатіко чекати відповіді з ВУЗу

Тому мої мрії цілком реалізувалися, я щаслива…

Чомусь так хочеться робити хороші вчинки постороннім людям, не чекаючи нічого у відповідь, просто навіть усміхнутися, але і це добро. Комусь ця усмішка може допомогти.

Не знаю що на мене найшло, але мені напевно такого не хватає у житті.

Саме чиєїсь щирої посмішки, розмови і знайомства з кимось новим, ось чого не вистачає. Треба щоб хтось розбавиви моє життя красками, але не темними, а кольоровими, з блискітками.

Мені інколи так не вистачає тої підтримики, яка повинна бути зі сторони іншого. Не вистачає поради ні Влади, ні Аліни, а когось іншого.

І знову все повторюється, почали про одне, а закінчилось зовсім іншим.

Добраніч, сумую а тобою, прочитай це, прошу тебе, подзвони або ще раз напиши)

Я за тобою сумую.

…

Знаєте от бувають такі дні, які хочеться проживати і проживати поки не набридне. Ось сьогодні один з таких, лишилось 15 хв до кінця, а так багато емоцій було, сміху, криків, спогадів і трішки сумних історій стосовно майбутнього.

Аліна, як я реально буду без твоїх постійних дзвінків і переписок, як я буду без надобраніч і солодких снів, ми будемо за 682 км, але нас буде зв*язувати наша дружба, яка надіюсь не згасне за роки, місяці.

Я буду дзвонити, приїжджати і ти давай бери маму в машину і до мене швиденько на канікулах, плаття тобі виберем, повожу тебе по місцях цікавих і познайомлю з новими людьми.

Мені не віриться ще досі, що розлука так скоро, шкода, але водночас хочеться змін, але щоб поруч рідні люди були.

Цілую безмежно, скайп нам допоможе і просто підтримка.

Люблю тебе і чесно, вже якось сумно.

P.S. Ми уже разом рік і пам*ятай паралель 27 числа, дружба і всьо такоє.

От вчора ми сиділи з тобою і згадували ті, як нам здавалося, не дуже цікаві дні, але ж воно було того варте.

Так було якось спокійно і шкода водночас. Ті дні пролетіли, їх більше не вернеш.

Траплялося і добре, і смішне, і не дуже веселе, але це і є наше життя.

Мені найбільше сподобалася твоя фраза "А давай ще на цю тему поговорим". Пам*ятаєш?

еххххх вернутися б назад хоча б на день, в той рік, коли було ще безтурботне дитинство.

Кажуть люди, що це були найкращі роки з нашого життя, але я надіюсь, що ні.

Чесно я щиро сумуватиму, але як сказав один гражданін, а може там, де ти будеш вчитися, ти знайдеш такого самого цигана і таку дурнувату.

Все може бути, але ми індивідуальні і такої я точно не знайду, на жаль.

Влада поймеш!

Пивасік подано, мадам.

Марат щасливчик))) ))

Добре було якось так і "Начало" як на зло не грузиться(

сміятися чи плакати навіть не знаю!

заплуталася абсолютно, що робити, як викінути це сміття з голови і з серця??????? ну просто як!

пишу вже вдруге, зачєм просто, як все складно!

Тяжкий але водночас захоплюючий фільм!

Если смешать пюре и соус, разделить их уже нельзя. Это навсегда. Дым выходит из папиной сигареты, но не заходит обратно. Нельзя повернуть время вспять. Вот почему выбирать так трудно. Надо сделать правильный выбор. Пока выбор не сделан — всё на свете возможно.

зараз, я просто в роздумах, в голові мільйярд думок і немає відповідей!

Ні, все-таки ти грьобана сука, яка нагадує час від часу про себе!

Згинь вже наршеті, забудься, як тебе вирізати, стерти з моєї пам*яті! Допоможіть, ааааааа. чим таким зайнятись щоб нарешті все забути, скільки всього потрібно забути. Да, забути, але ж не так все просто, добрі і гарні спогади не легко замінити. Я просто заплуталась і не розумію чому не забувається така сволота як ти, яка зробила боляче впродовж пів року мільйон раз. Просто взяти і вирізати тебе з свого серця, але ти там засів чогось надовго, то забувається, то знову якось нагадуєш про себе, ну навіщо, ну чого саме мені!

Дуже терміново треба напитися, поступіть вже всі і тоді це зробимо обов*язково, ну ви зрозуміли про кого це я.

Бляхаа, весь день коту під хвіст, а все так гарно починалося. Всьо закриваюся і сплю в самоті і без нікого,4 стіни і кінець мого щастя, а все через одну людину!

Ну навіщо!

Ти мій спокій і моя любов, ти моя розрада і наркотик, я мріяла про нашу зустріч і вона сталася спонтанно, день і я біля тебе, твої обійми безмежні, тільки ми і більше нікого. Я полюбила і пам*ятатиму ці дні, як одні з найкращих, мені не було давно так добре.як тоді. Я неодмінно повернуся і наша зустріч відбудеться знову і знову, чекай серпня!

Чесно! В житті можливо все, тільки задайся ціллю, пробивай усі двері і вір у свої мрії.

Я захотіла і зробила це!

Дивлюся на деяких людей і просто радію за них, навіть взяти Владу. Ти зробила неможливе, ти повірила у себе і у тебе все вийшло. Дивлюся на себе і розумію, що я теж молодець, я повірила і все вийшло.

Люди, ми можемо усе, тільки вірте, дійте, ідіть, робіть.

Ви - творці своєї долі, життя і наступного дня. Хочете, то хоть зараз збирайте речі і у будь-яку точку світу, хочете експерементуйте, робіть усе для того щоб ваше життя було кольорове і барвисте, кожен день живіть як останній, дихайте наповну, літайте не тільки у мріях, повірте у життя і у себе, я зробила це і тепер найщасливіша у світі, у мене виросли крила і ці крила не з мрій, а з реальних, підтверджених вчинків.

Любіть життя, закохуйтеся, гуляйте, бігайте, плавайте і просто усміхайтеся. Життя прекрасне, я навіть не думала, що настільки.

Усім добра і майте ціль.

Полетіла…

Щоб погане не ставалось, я щаслива. Бо не життя впливає на нас, а ми на життя. Хто б не йшов, завжди є хтось хто залишається і цим доводить, що ця дружба безцінна. Цьому варто радіти і заради таких людей варто бути щасливими. Після зради повинен бути океан вірності, після брехні - щирість. І щастя насправді є в набагато ближчих, простіших і примітивніших речах..в перших теплих променях сонця після після цієї сніжної зими (всі ми були раді їм), в місцях, які навіюють найтепліші спогади, в нових відкриттях, які надихають, кожен новий день приносить щось нове, для цього потрібно просто вийти з дому, зробити те, чого раніше не робив..в очах улюбленої собаки, де бачиш точно найбільшу відданість і вірність у житті, в таких потрібних, підбадьорливих словах близького друга, які ще більше змушують любити життя..потрібно просто помічати це, бо воно прекрасне тим, що може відповісти взаємністю..якщо ти в хорошому настрої, здається, ніби весь світ посміхається разом з тобою))) Не зраджувати своїм почуттям. Хочеться сміятись - смійся, хочеться плакати - плач, але радій і дякуй життю за те, Що після цього змусить тебе посміхнутись. Якщо ти думаєш, що в твоєму житті немає причин бути щасливим, то чого б самому не випромінювати щастя? Якщо ти опинишся в темній кімнаті з багатьма людьми, хіба ти не ввімкнеш світло? Нехай ніхто інший це не зробив, але від твого вчинку стало краще і тобі самому. То чому ми чекаємо коли щастя постукає в наші двері, якщо ми самі можемо його творити?