Чомусь так хочеться робити хороші вчинки постороннім людям, не чекаючи нічого у відповідь, просто навіть усміхнутися, але і це добро. Комусь ця усмішка може допомогти.

Не знаю що на мене найшло, але мені напевно такого не хватає у житті.

Саме чиєїсь щирої посмішки, розмови і знайомства з кимось новим, ось чого не вистачає. Треба щоб хтось розбавиви моє життя красками, але не темними, а кольоровими, з блискітками.

Мені інколи так не вистачає тої підтримики, яка повинна бути зі сторони іншого. Не вистачає поради ні Влади, ні Аліни, а когось іншого.

І знову все повторюється, почали про одне, а закінчилось зовсім іншим.

Добраніч, сумую а тобою, прочитай це, прошу тебе, подзвони або ще раз напиши)

Я за тобою сумую.

…