medicalnurse

Вчора, усі святкували день Св. Валентина) Звісно, святкувала і я із своїм милим Дімою) Все сталося дуже неочікуванно, тому що я не думала, шо Діма приготує мені щось) і тут він телефонує і каже, що хоче щоб ми зустрілись) Я була в ступорі, оскільки я йому не приготувала нічогоооо..аааа. шо є робити?!.І я накидаю на себе куртку і биистро біжу в магазинн.Викрутилась я з цієї ситуації, купивши йому бутилку дуже хорошого коньяку!Він під'їхав, я сіла в машину) Сижу, сижуу..і тууууут він вийшов, дістав з багажника букет надзвичааааайно красивих троянд і маленький пакетик) Я, як культурна і вихована дівчинка, не стала зразу роздирати цей пакетик, щоб подивитись що там, а чекала поки піду додому))) Ми посиділи, але, нажаль, недовго, оскільки я мала їхати в Чортків: (І ооось цей момент, коли я прийшла додому, і, навіть не стягнувши з себе куркти, скоренько витягаю з пакетика його презеент) Це були парфуми. І коли я їх відкрила, наче в небо відлетіла, Вони настільки хорошііі!Я просто від них в захваті!!)

По суті, це перший такий нормальний подарунок від Діми, то ж я просто в очаруванні)) Я йому дуже вдячнаа) А квіти - слів нема.

Хочу зпам'ятати цей день надовго) Оскільки, він мене дуже приємно здивував!Обожнюю його♥

Сьогодні згадала про viewy.

Напевно, розпочну вести стрічку своїх щоденних подій.Цікаво, що з цього вийде.

Забери мене до себе, Боже

я розумію те, про що прошу.

Це все на мене таке не схоже,

але я усвідомлюю, як сильно грішу.

У цьому світі вимерли люди

і залишились тільки їх імена.

Від них зникло все, окрім бруду

І навіть людяності простої нема.

І про вчинки вже мова не йдеться,

тому що немає *гераклів* в наш час.

і навряд чи вже хоть хтось знайдеться,

хто змінить світ, і буття сірих мас.

людина, з якою пов*язані всі мої хороші моменти життя - в минулому. Це тяжко зрозуміти, в це тяжко повірити, але так воно є насправді. Якось боляче усвідомлювати те, що більше не повторяться всі ті моменти, ті хвилини: (Та буває, що на зриві усіх поганих емоцій ти робиш необдумані вчинки, хоча і довго думала я над тим, що зробила.Коли найкращі друзі знаходять тобі заміну - погано. Тому що дружня ревність найгірша…кожен день бачити, що хтось для неї стає ближчим, ніж ти. таке також терпіти неможливо, тому що хочеться поїхати далеко-далеко, щоб не замічати цього всього.

Але може воно і на краще, але я сумніваюсь. сумніваюсь через те, що потрібно привикнути проводити весь вільний час не з нею, а з кимись іншим….БЕЗ НЕЇ. Свій головний день життя - випускний - без неї. Не знаю, чи в неї таке саме погане почуття, як в мене, але я буду сумувати і за неї, і за хорошими моментами проведену із моєю КОЛИШНЬОЮ НАЙКРАЩОЮ ПОДРУГОЮ.

Життєві дороги наші вже розійшлись, в кожного своє життя. Та як співається в одні пійсні: кораблі розходяться для того, щоб зійтись знову.

Буде, що буде. ♥: (

жаль, что нельзя обнимать сквозь города

Сюжет изрядно избит и жалок -
Мы обойдемся без реверансов:
Он любит страшных провинциалок,
И потому у меня нет шансов.

почему люди вначале влюбляются,
а потом тихо плачут?

Андрей, 4 кл

Незважаючи на те, що я опозорилась, співаючи пісню соло, сьогодні був хороший день.Вперше мене попросили заспівати. І момент, коли ти стоїш у вишитому платті, вся розтріпана, змучена, закомарена, а тут раптом в дверях бачиш: стоїть він із своїм другом і дивиться на тебе.ааааааа

Але блін, яка ж я щаслива що побачила його!…Тому що останній раз, коли я його бачила, - п*ятниця. І стою, а мені просто з тієї всієї радості аж хочеться сміятися. І я, язавжди, не змогла себе зтримати.

А вечір був ще кращим. Ми, вдвох, чудово провели час. Це так круто, коли з кожним днем ти все більше і більше занурюєшся в людину і розумієш, що це взаємно. Коли ти просто не хочеш іти вже додому і він тебе не хоче відпускати. Коли поряд з ним час проходить непомітно. Це насправді круто!

Я не хочу думати про те, шо буде з нами в майбутньому.Чи залишимось ми разом, чи ні.Тому що для мене головне те, що мені добре зараз. Як каже моя Юлія: потрібно цінувати те, що маєш.

Вчора розповіла Юлії про свої плани на подальше моє навчання. Збираюся іти навчатися в коледж. Але, здається мені, вона не дуже рада. Сказала, що в нас не буде такого контакту як є зараз, але, звісно, я з цим не хочу погоджуватись. Тому що нічого не зміниться, ми просто будемо в різних містах, але ми ж будемо продовжувати спілкуватись. Але з іншого боку: у мене будуть нові знайомстав, нові враження. Та я все одно не хочу втрачати з нею зв*язок. Яким би він не був.

мені буде важко, якщо я не буду мати її підтримки. Надіюсь все залишиться так, як є. в мене почнеться нове життя. Але там зі мною буде дорога мені людина. І я надіюсь, що він мене не залишить. В нас навіть появились спільні плани і це єдине що радує :) Загалом, чекаю наступного року.

ніколи не думала, що моє середовище таке зрадливе. Трапляються випадки, коли ти зневірюєшся в людях назовсім. І неважливо наскільки близькими ви були колись.

Пограбування - серйозна річ. Звісно, не моє, але близької для мене людини. Тому я переживаю. Але рано чи пізно правда відкриється і кожен заплатить.

Было бы намного проще, если бы люди внешне выглядели также, как выглядит их душа!

Двадцать первое. Ночь. Понедельник.
Очертанья столицы во мгле.
Сочинил же какой-то бездельник,
Что бывает любовь на земле.

И от лености или со скуки
Все поверили, так и живут:
Ждут свиданий, боятся разлуки
И любовные песни поют.

Но иным открывается тайна,
И почиет на них тишина…
Я на это наткнулась случайно
И с тех пор все как будто больна.

Анна Ахматова