Это просто Вьюи блог

Настільки пригнічує буденність та одноманітність, що навіть не зароджуються нові думки. Просто не має про що писати, над чим замислюватись. Блог пустує, а я в очікуванні чогось нового. Хочу чогось шаленого.

И каждый раз заново обжигаясь, искренне верю, что это в последний раз.

Любовь нужно кормить.

Я прагну навчитись згадувати минуле не сумуючи за ним…

Сьогодні відкрила для себе нову людину. Враження досить позитивні. Мені подобаються його думки. Чимось зацікавив. НЕ ПРИВ'ЯЗУВАТИСЬ! Тепер це моє головне правило.

Сама ж вслухалась в свої слова, зрозуміла для себе досить багато речей. Я занадто все драматизую. Проблеми дрібні, а емоцій забирають аж занадто багато. Воно того дійсно не варте. Зі сторони все виглядало занадто по-дитячому. Час дорослішати. Нові висновки. Нові погляди. Мені це подобається.

Настав час розваг

Прагнення відпустити минуле настільки величезне, що вже з першого дня відчуваю полегшення.

Навчилась говорити правду, навчись її і слухати. Тепер все остаточно ясно. Я рада, що виговорилась. Були почуття - немає почуттів. І вже нічим не зарадиш. Життя складна річ. Бачення майбутнього кардинально змінилось. В ньому були ти і я. Тепер все розвіялось. Ну що ж, вперед до нового. Зі страмим все зрозуміло.

Я тебе люблю

Краще б вони поїхали назавжди і ніколи не повертались. Я прагну нових знайомств, нового оточення. Переступити через саму себе. ВБД

Я справді дуже щаслива людина^_^

Дружити з хлопцями нереально круто, особливо коли ти одна дівчина серед них^^ Вони ні про що не хвилюються, розважаються. А дівчата що? Постійні розмови про хлопців, вічні накрути, загалом одне пригнічення.

Що твориться у тебе в голові? Єдине питання, відповідь на яке мене хвилює зараз найбільше-_- Все знову і знову повторюється. Коли ти нарешті розберешся у собі? У своїх почуттях. Ставленні до мене. Мені так набридло чекати… Але я витерплю, тому що знаю, що хочу цього.

Що це взагалі було? Ти. Я. Вдвох. Знову. Побачення. Чи не побачення? Коли за тебе всюди платять і в кінці прогулянки ніжно цілують в губи, це що? Як це називати? Все занадто дивно. Хто ти для мене? Тобі я присвячувала цілі тексти і навіть була впевнена, що закохалась. А зараз? Ми будемо разом? Ми зможемо? По-перше це відстань. По-друге, лише зовсім недавно я була з твоїм другом. Ти ше про це не знаєш. Чи змінить це твоє ставлення до мене? Можливо не потрібно про це хвилюватись? Що взагалі думати? Якщо чесно, ніколи в житті ще не була в настільки дивній ситуації. Не можу навіть уявити, що буде. Нехай навіть завтра. Знаю одне, я хочу бути з тобою. Дійсно, хочу. І я це зрозуміла сьогодні, коли ти в котрий раз мене поцілував. Але цей поцілунок був найкращий, тому що саме він був повністю щирий. ятл