Дьявол, наверное

Я поганих порад не даю :)

и вот так они оба друг без друга живут он старательно а она неумело и вот так они каждый день себе врут мол «забыла» «остыл» «отболело»

Чула: "Спали всі речі з минулого і буде тобі щастя"

Ввійди у ці рамки.

- мы должны расстаться? - почему? - я наигрался.

Менітебетаккатастрофічноневистачає.

Я не матеріалістка. Але шоколадка може повпливати на мій настрій :)

пока тебе не станет комфортно наедине с самим собой, ты никогда не будешь знать, выбрал ты кого-то по любви или из-за одиночества.

— Мам, я в бар. — Бабу себе поищи там. — Постараюсь. — Знаю я твои старания. Напьешься и орешь, мол, все суки ёбаные. Потом плачешь ночами.

Я не вірю, що ми сьогодні зі Світланкою просто пішли в бар, випили кави і повернулись додому. НЕ вірю. Ми завжди з бару в хлам повертались. Вона додому, я до Ярика.

Саме у такі моменти приходить цей сум. Коли дивишся хороші мультики і мерзнеш вечорами. Коли відмовляєшся від кохання і дістаєш з найпотаємніших кратерів душі маленьку скриньку з собою тою, минулою. Коли ладна відмовитись від усього, що маю, заради хвилини з тобою.
Саме у такі моменти хочеться написати тобі. І в іншу хвилину вмить приходить:"Насть, нащо писати? Ти й так на самому дні, нижче не опустишся.
Насть, в нього дівчина-красуня, а ти нікому не треба. Насть, він Аліну любить, а ти йому не треба. " Завжди хотіла написати: "Саш, що ми наробили? Кому тепер добре?" А ти ж відпишеш, що тобі. Що тобі добре!
Відпадає бажання писати. Відпадає бажання думати. Бажання жити.
Саші тепло в обіймах Аліни, а ти тут мерзни під простирадлом того, чого в житті не будеш мати. Тобі вже ніхто не допоможе. Ні Ярик з обіймами, ні Тарас з порадами. Саме у такі моменти розумієш, ти - сама.

Просрала вечір, але нова тема на вьюї цього варта :)

У мене є дві проблеми: гординя та егоїзм. Це згризає мене зсередини, але зробити я нічого не можу.

День 5: Что-то, что бы Вы хотели изменить в мире.

Нє, ну писати про те, що я хочу миру у всьому світі і блаблабла я не буду. Бо це суцільна пиздьож, вот.

Мабуть, хочу, щоб кожен з нас мав певне призначення. І все.