Саме у такі моменти приходить цей сум. Коли дивишся хороші мультики і мерзнеш вечорами. Коли відмовляєшся від кохання і дістаєш з найпотаємніших кратерів душі маленьку скриньку з собою тою, минулою. Коли ладна відмовитись від усього, що маю, заради хвилини з тобою.
Саме у такі моменти хочеться написати тобі. І в іншу хвилину вмить приходить:"Насть, нащо писати? Ти й так на самому дні, нижче не опустишся.
Насть, в нього дівчина-красуня, а ти нікому не треба. Насть, він Аліну любить, а ти йому не треба. " Завжди хотіла написати: "Саш, що ми наробили? Кому тепер добре?" А ти ж відпишеш, що тобі. Що тобі добре!
Відпадає бажання писати. Відпадає бажання думати. Бажання жити.
Саші тепло в обіймах Аліни, а ти тут мерзни під простирадлом того, чого в житті не будеш мати. Тобі вже ніхто не допоможе. Ні Ярик з обіймами, ні Тарас з порадами. Саме у такі моменти розумієш, ти - сама.