земля продовжує крутиться.

щось змінилося, і мені ДУЖЕ ДОБРЕ.

смаки, уподобання, інтереси, думки, друзі, погляд на життя, мрії..всеее. З*явились ті люди, в яких я так сильно мала потребу. Мені добре, справді добре. я навіть не можу подумати про якісь проблеми, невдачі.

ДЯКУЮ *

Люблю вересень.Він так ніжно розбиває всі літні мрії, надії, всю літню любов.Влаштовує бардак з почуттів;перевертає все всередині, а потім змиває це все осіннім дощем, нібито нічого й не було;залишає в тобі порожнечу і йде.)

Якщо довго терпіти і на багато чого закривати очі, можна не помітити, як станеш дурепою.

Кому потрібна твоя щирість, якщо взамін ти отримаєш лише "зрозуміло"?

Навіщо потрібен внутрішній світ, якщо цінується зовнішність?

Чому люди просять говорити їм правду, а самі брешуть?

Навіщо ті, кому ти віриш, роблять тобі боляче?

А що вже говорити про друзів, які завжди зраджують, або зникають, коли їм стає добре без тебе.

Ти можеш бути поруч, але я завжди сама по собі. Твоя зовнішність зачаровує інших, але вона не справить на мене враження. Ти можеш тільки здогадуватися, але ти ніколи не будеш знати, про що я насправді думаю. Тільки коли я побачу щирість у твоїх очах, я відміню всі ці правила…

нікому з людей я не стану розповідати про те, що у мене всередині. а ті, кому я це розповідаю - не люди. вони набагато краще.

Купи собі, нарешті, байдужість. Відкладай потроху гроші, економ на чіпсах і снікерсах, але таки купи. Можеш вибрати легку і ненав'язливу, щоб носити її на обличчі без тіні сумніву. А можеш придбати справжній неприхований пофігізм, тільки не забувай знімати його щовечора і замикати у скриню - сни повинні бути вільними. Раджу вибрати собі на додачу пару-трійку дешевих фраз, типу "мені фіолетово", "мені по барабану" - вони тепер користуються попитом.
От тільки… яку б маску ти не одягла і що б не говорила - НАСПРАВДІ тобі ніколи не буде все одно.

Тому що один з них обов'язково закоханий.хто-небудь обов'язково закохається і все зіпсує.

• Сможешь, если захочешь. Самое главное - это то, что у тебя есть большая мечта. Всё получится, если ты будешь верить в неё и стремиться к ней. И никогда не расставайся с мечтой. Что бы ни случилось.

Давно вже відчула, що термін придатності моїх почуттів добіг кінця… Серце та душа - опинилася, поза зоною досяжності… Байдужість, бере верх над ініціативою… Самотність, стає більш приємною, ніж спілкування… Тиша стає приємнішою за розмови.

про ваші стосунки повинні знати тільки ви двоє. буде менше зайвих вух, зайвих очей, зайвих пліток. це так здорово, коли у вас є свій секрет, своя маленька таємниця. коли ніхто не знає, як ви один одного називаєте, які у вас плани, про що ви розмовляєте, як проводите час. стосунки стають міцнішими, хочеться частіше проводити час разом. а вся ця показуха нікому не потрібна. любов повинна бути тільки для вас двох і ні для кого більше.

Ви ніколи не дізнаєтеся справжніх причин, по яких людина від вас відмовилася. Ви будете пристрасно виносити собі мозок, обдумуючи всілякі косяки і помилки, шукати виправдання, колупатися в пам'яті, вишукуючи той самий момент, коли все пішло не так.
Даремно, народ. Насправді все просто: ви перестали викликати у цієї людини приємні, позитивні емоції, одного разу вранці вона прокинулася і подумала "Як же я втомилася. Пішло воно все куди подалі". І все. І легко і просто від вас відмовилася.
І абсолютно немає ніякого сенсу шукати причини і наслідки, переживати і мучитися.
А якщо немає ніякого сенсу, навіщо воно вам?!

остані дні літа.а мені погано, коли вже не буде тих проблем. Це остані дні літа і обіцяю проведу їх якнайкраще, та весело. Без інтернету, без фільмів, без соціальних мереж. Мені здається це останє літо, яке я можу ще провести як колись, як дитина.

я никогда, никогда, никогда никого не полюблю!
только попробуй полюбить человека — и он тебя убивает. только почувствуй, что без кого-то жить не можешь, — и он тебя убивает. говорю тебе, в этом люди все одинаковы!

К.Маккалоу, "поющие в терновнике"

__________________________________________________________________

каже що в житті потрібно попробувати все і любити також.

ні ні ні. .

мене це вб є.

брєд

все не те.

Щось не так.

Щоразу відчуваю, що я не в тому місті і не потрібна зовісім.

Я розумію, що не хотіла б жити в цьому часі та в цій країні. Єдине що мені не подобається це бути зараз тут.

Тут всі зовсім думають по іншому. Здавалося куди ми котимося ?

Я так люблю добро і добрих людей. А його так мало. Ніхто цього вже не цінить.

На днях їхали в маршутці з бабасею, я уступила їй місце. А вона нам дала абрикосів. От уявляєте. Я подумала, яка вона добрааа. Така маленька радість.

Знайшла нового друга і він так мене переконував, що нема добрих людей, що він злий і всіх ненавидить. Але чули б ви його пісні, які він сам складав. Чули б ви його думки. Надзвичайно добрий, і любить робити людям приємно. Ну хіба можна назвати таку людину злою ? І знаєте це просто всі хочуть здаватись злими та поганими. А насправді вони добрі, у них всередині надзвичайна душа.

А щиру посмішку яку ви даруєте людям ? Мені стає дуже приємно, а вам ?

КУДИ Ж ВИ ХОВАЄТЕ ТЕ ДОБРО, ЩО У ВАС Є?