брєд

все не те.

Щось не так.

Щоразу відчуваю, що я не в тому місті і не потрібна зовісім.

Я розумію, що не хотіла б жити в цьому часі та в цій країні. Єдине що мені не подобається це бути зараз тут.

Тут всі зовсім думають по іншому. Здавалося куди ми котимося ?

Я так люблю добро і добрих людей. А його так мало. Ніхто цього вже не цінить.

На днях їхали в маршутці з бабасею, я уступила їй місце. А вона нам дала абрикосів. От уявляєте. Я подумала, яка вона добрааа. Така маленька радість.

Знайшла нового друга і він так мене переконував, що нема добрих людей, що він злий і всіх ненавидить. Але чули б ви його пісні, які він сам складав. Чули б ви його думки. Надзвичайно добрий, і любить робити людям приємно. Ну хіба можна назвати таку людину злою ? І знаєте це просто всі хочуть здаватись злими та поганими. А насправді вони добрі, у них всередині надзвичайна душа.

А щиру посмішку яку ви даруєте людям ? Мені стає дуже приємно, а вам ?

КУДИ Ж ВИ ХОВАЄТЕ ТЕ ДОБРО, ЩО У ВАС Є?