Помітили як швидко ми подорослішали ? Як відносини перестали бути першими, як телефони заповнилися чужими іменами, як мами перестали лаяти, коли довго гуляєш ? А як жартуємо, не червоніючи ? Дізналися, що таке смерть, що таке втрачати, забувати, викидати, залишати позаду і замикати двері. Вконтакте, у всіх вже не «все складно», вже не закриті друзі. Довелося визнати, що все або просто, або ніяк, і нічого зображувати драму. Тепер потрібно відповідати за свої вчинки і приймати рішення. Телефонних дзвінків чекаєш все рідше, вимикаєш телефон все частіше, розчаровуватися в людях все звичніше. Тепер у когось вжей свої діточки. Радіти сонцю все складніше. А ненавидіти дощ - легше, адже він все псує, бруднить. Літо - це не « ніякої школи», а рідні краї, гори, море. З'явилося стільки цікавих слів: універ, іспити, сесія, стрес, дієта, любов, використовувати, забути… Але вони так швидко набридли. Щирість десь загубилася.
Не помітили… Ніхто не помітив.