IMAMISERY

Если тебе скучно и давно не было проблем — тебе обязательно надо влюбиться! Олег Рой. «Одно чудесное пари»

Как же это здорово, когда человек щекастенький *__*

Home
The world tried to break me
I found a road to take me
Home
There ain't nothing but a blue sky now
After all of my running
I'm finally coming
Home

Скажи, как мне жить, если нет стимула (с)

Надоело порядком мне уже такое положение дел.

Дорікають нам давненько,
Рокiв так iз триста,
Що ми хлопцi-українці-
Нацiоналiсти.

Так давайте розберемось,
Може й справдi, браття,
Ми такi вже невиправнi
I лихiї татi.

Мабуть, нацiоналiсти
Ми, бо зневажаєм
Рiдну мову, а сусiдську
Он як поважаєм!

А згадаємо, буває,
Українске слово,
То затюкають негайно
Друзi i знайомi.

Чи ми ходимо вiйною
У народи iншi,
Щоб награбити для себе
Якомога бiльше?

Чи навчаємо cуciдiв,
Як їм треба жити,
Бо ми, бач, найрозумнiшi
Вiд усiх на свiтi?

Чи ми, може, задаємось
Думкою такою:
Чом пiд Києвом Чорнобиль,
А не пiд Москвою.

А iсторiю ми нашу
Хоч коли читали?
А державу нашу власну,
Хоч коли ми мали?

То чому нам дорiкають,
Рокiв так iз триста,
Що ми хлопцi-українцi-
Нацiоналicти?

Бо бажають залишити
Зiгнутою спину.
Щоб доїти i надалi
Нашу Україну.

Щоб жадання всi народу
На життя i волю
Замiнить на побрехеньку,
Що бажаєм кровi!

Ви не вiрте цим наклепам,
Хлопцi-росiяни!
Ми за дружбу, за братерство,
Тiльки без кайданiв!

Ми за дружбу без багнетiв
Тих що рокiв триста
Вчать покорi українських
" Нацiоналicтiв "

Юрiй Синяговський, місто Лубни, Полтавська область

Отпусти и забудь,
И на небо лети зарей.
Отпусти и забудь,
Полярной сияй звездой