кіца

я б мала забабахати величезний пост, яка я щаслива, адже я так довго цього чекала.

але мої думки на 0. єдине, що можу сказати, було добре, навіть дуже.

проскакує питання, можливо я і не так сильно чекала?

як тільки я написала попередній пост, ти ніби почув мене.

цікаво, чи надовго це

награвся і надоїло?ну харош, пацан.

знову повернувся, нагадав про себе і знову пропав, а ти собі як хочеш

Наркоман нашого спілкування, чим більше отримую, тим більше хочеться.

невже тобі так сильно подобається кидати мене у прірву, допомагати вибратись з неї і знову кидати?

— ви з С напевно ніколи не розстанетесь

— мам, ми вже давно розстались

— всерівно, ви не можете один без одного

дзвонити тобі, писати, ритися в переписці, бажання зробити щось особливе для тебе.

ні ні ні.я сама ж себе добиваю, коли все як ЗДАВАЛОСЬ було добре.

мені потрібні твоя підтримка та обійми, дуже потрібні

Мене лякають ці смс від загадкового аноніма. Мені здається, що з мене знущаються. Я зовсім не вірю в те, що він пише, ні каплі. Мене навіть це виводить з себе. І не знаю чи хочу я дізнатись хто це, чи краще хай це залишиться таємницею. Здається я зовсім перестала довіряти людям, зовсім.

І так сьогодні ще перший день, як я сіла на дієту. День почався з "Снікерса" і чаю. Протягом дня я трималась, дотримуючись дієти. Скажу чесно, це було важко, ти йдеш по вулиці, і все тобі пахне, хтось йде щось їсть смачненьке, кругом магазини, реклами зі всякими шоколадками і вкусняшками, ааа:( (але я всетаки безхребетне, яке ввечері нажерлось творогу зі сметаною, хоча це корисно і він не є дуже калорійний, але сам факт, що я зірвалась в перший же день, мене виводить з себе.

А ще незважаючи на те, що канікули, сьогодні була в репетитора.

я настроїлась, що цілий тиждень буду ходити на тренування кожен день і викладатись наповну, ага, і тут облом.цей тиждень тренувань не буде взагалі.це мене дужк розчарувало(

але зате, в мене буде час, щоб підправити своє здоров'я :)

как же хочется ему позвонить
и взахлеб, со слезой вперемешку,
рассказать как же трудно мне жить
не имея мужскую поддержку.

рассказать, что погода дрянная,
что простыла и нервы слабей,
что морозит меня ночами
от отсутствия нужных людей.

рассказать, что работа не клеится,
как на каторгу утром иду.
что в хорошее больше не верится
и ночами все громче реву.

рассказать, что не ем уже долго,
снова скинула пару кг.
меня прошлое словно иголкой
прогоняет из жизни "вне… "

рассказать, что проблемы дома,
за подругу боюсь и молюсь,
что я впала в душевную кому
и так страшно, вдруг уже не проснусь…

рассказать, что книги спасают,
что писать снова стала стихи,
что ушла в одинокое царство,
но так жду чьей-то сильной руки…

…набираю его номер…
я решилась ему позвонить…
" …я так жду, чтобы ты меня понял… "
а в ответ "не могу говорить… "