big girls don't cry

ненавджу твоє "роби що хочеш".раніше я добивалася того щоб ти казав що тобі на мене не похуй, і добилася.потім робила все що ти мені забороняв, на зло.і от, результат не застав себе чекати.тобі всерівно. все ж надіюся, що ти теж на зло це сказав.

сьогодні могло бути пів року.

і я відсвяткувала це з Дєньою і Васьою.але, чесно кажучи дуже жалію.

блять ненавиджу поїзди -.-

видалила нахуй всі пости про тебе.

поза межами болю.

півтори години назад я випила снодійне, і вже давно мала би спокійно спати.але зі мною такого не стається.якби ж я не згадала тебе.кожен день, і вже більше ніж другий тиждень підряд я хожу у всьому довгому. не тому що холодно.просто ті твої синякі ніяк не сходять.просто коли я на них дивлюсь кожен день я згадую тебе.простопростопросто.нічого не просто. Щей після дечого мені дуже хочеться плакати, але після першої хвилини я плакати вже не можу, я просто хочу кричати.блять я не витримую всього цього.

все.з цього дня я буду відповідати на твої повідомлення повною байдужістю.якщо вони взагалі мені будуть надходити.і буду тобі доказувати, що мені всеодно на тебе, може таким самонавіюванням і себе переконаю.чого блять я така дура яка всьому вірить?не всьому навіть, а просто тому що говориш ти.двічі на тіж самі граблі?молодець. Таке відчуття що я з них ніколи не зійду. Ах да, ти і колись був на "два фрони", зараз напевно так само.так от, хочу побажати тій дівчинці терпіння.

вчора я переглянула своє ставленні до тебе.висновок:іди нахуй! Після висновку я ще написала багато чого, але потім стерла все нахуй.тебе і так забагато в моєму блозі.я навіть трохи жалію що не зробила тоді за 30 днів що хотіла.

вже 3 червня а я досі не можу увяити що не потрібно вставати кожен ранок в 7, збиратися і ліцей і тд.це рік напевно пройшов найшвидше.мені здається що тількі вчора ми прийшли в клас і думали шо за уйоби з нами вчаться.що тількі вчора я тебе перший раз побачила.що тількі вчора був 10 клас попереду.а тепер мені жаль усвідомлювати що цей навчальний рік так швидко закінчився. ти змінив ну дуже багато. моя найкраща і найкоханіша шмара. да, кицю.ти значиш для мене не менше ніж він. тобі я можу довіритися повністю.розповідати все. до дрібниць.ти завжди мене підтримуєш.кожна наша розмова починається "огосподи, це піздєц!"а далі ми вже розповідаємо про всю ту хуйню яка з нами твориться.саме з тобою наші самі класні туси на дачах.на квартірах.з тобою я можу зранку спокійно гуляти, а вночі вже в юри на дачі бєкати:*ахахаха.тількі ти ж зрозумієш мене.хоч і часом в нас виникають непорозуміння, але за цей рік нашої дружби ми ніколи не сварилися.знай, я тебе дуже люблю.

этот город давно не дышит.
ночь, цепляясь за провода,
заставляет срываться с крыши
и бросаться под поезда,

заставляет ходить по краю,
а к утру начинает крыть.

самых близких не выбирают
и не могут потом забыть;

и не могут потом проснуться.
им ночами не снятся сны.
этот город совсем свихнулся
у порога чужой весны.

а в тебе умирают волны.
{ привыкай хоронить живых }
самых близких обычно помнят
на жизнь дольше, чем остальных.