Ровно сити, все сосите

Я сьогодні провела весь день із своїм коханим. З самого ранечку приїхала, лягла до нього в теплу постельку і уявила, ніби ми прокинулись разом. Поснідали, поїздили по справам, повернулись до нього додому і я варила йому супчик. Йому сьогодні боліло плече, він не міг поворушити рукою, тому мені було надзвичайно приємно турбуватись про нього.

Я сьогодні почала мріяти про те, що одного дня ми почнемо жити разом. Мені це уже необхідно. Не можу більше чекати.

Я хочу прокидатись із ним щоранку і бачити його незачесаний чубчик, хочу засинати поряд, коли він обіймає мене ззаду, хочу готувати коханому їсти, хочу прокидатись серед ночі і дивитись на його солодкий сон.

Чекати ще дуже і дуже довго, але я чекатиму, бо такі моменти справді варті такого тривалого очікування

Сьогодні мені неспалось, як і зазвичай, і я згадала дивну штуку. Наприкінці тогорічної осені всі говорили про "так званий" кінець світу 21.12.2012, в ті ж дні я познайомилась з Ассаи. Насправді я навіть знаю, що це було 8 листопада. За дивним збігом обставин подальші події у моєму житті так чи інакше були пов'язані з цим виконавцем. В той час творчість Ассаи була для мене значною підтримкою і думка, що кінець світу я зустріну під його музику тішила. Насправді у моєму житті той "кінець" таки відбувся. Я думаю, що з датою кінця світу збіглась дата початку нового життя.

Насправді не важливо чи хтось зрозуміє цей пост, у мене просто виникло бажання сказати комусь, що музика може змінити людські долі. Головне правильно підбирати музику і не травмувати свою душу звучанням патапів і насць а слухати якісне. І не важливо, що творчість Ассая розуміють дуже малий відсоток людей, головне що цю творчість розумію я і ще одна рідненька мені людина.

Мені цього року пощастило потрапити на концерт Ассаи. Він раптово увірвався у моє життя і змінив його так сильно, що мало хто зможе повірити.
День мого знайомства з ним відбувся зовсім нещодавно, це було того року, 2012 у грудні, в день коли вийшов альбом "Девственость". Але я не просунулась у прослуховуванні далі, це був мій зв'язок з ним. В ті дні я часто впадала у депресивні стани, а його музика ставала для мене опорою і слухаючи улюблені треки я відчувала себе несамотньою, бо у мене була музика.

Одного дня я побачила пост з посиланням на новий альбом у чудового хлопця і розпочала розмову із фрази: "Ти слухаєш класну музику". Бо той, хто слухає Ассаи обов'язково має бути хорошою людиною з чудовим музичним смаком. З того дня у мене з'явився коханий, який і повів мене у світ Ассаи. Ми з нетерпінням чекали нового альбому "ЗЗМ". А потім ми просто взяли і поїхали на його концерт в Києві і це був однин із найкрутіших днів у моєму житті і точно найкрутіший із концертів. Ми навіть купили собі футболки Ассаи.

Ніколи б і не подумала що прослуханий одного разу трек може так кардинально вплинути на життєвий плин.

Згодом я вирішила переслухати альбом "ОМ" і "Фаталист".

А сьогодні я слухаю "Другие берега". Приємно розуміти, що цей чувак настільки крутий, що і молода його творчість і сьогоднішня просто шикарні і не скажеш про нього, що той чи інший період був кращим\гіршим, бо кожний альбом - особливий і неповторний.

Такий різноманітний цей Ассаи і такий важливий для мене!

Муза така цікава істота. Не впевнена, що це можна назвати істотою, бо це не особа, з іншої ж сторони - я називаю це істотою, бо, як на мене, це певний об'єкт, згусток енергії, який примагнічується на якийсь період до когось, а потім магнітний зв'язок зникає і згусток просто перетворюється у іншу енергію.

Ця енергія, що огортає людину, наче аура, не виникає ні з чого і не може зникнути кудись, адже це головне правило фізики. Але вона дуже легко перетворюється із енергії натхнення в енергію кохання або щось подібне. А з чого вона може утворитись? Як спонукати музу прийти?

Насправді, я вважаю цей процес керований лише фізичними силами природи, хоча вплив нас самих на подібне утворення чималий. Для такого дійства треба значні душевні старання. Тяжко дати якесь поясненн конкретним прикладом, бо в цьому житті взагалі нічого конкретного немає, проте, я точно знаю, що музика, яку ми обираємо для прослуховування в той чи інший час грає одну з найважливіших ролей у цьому процесі. Музика - це загалом доволі цікавий об'єкт, енергія якого настільки вразлива до людей, що значною мірою має чи не найбільші сили, які впливають на перебіг людського життя. Вона чимось подібна на магію. Мабуть, мало хто погодиться з твердженням, що музика може змінити долі. Але якщо розглянути це так, що музика може подарувати віру в себе, або змінити настрій, додати життєвої наснаги або стати сенсом життя, то все це так чи інакше може вплинути на перебіг людського існування і зробити його чимось більшим ніж слово "існування". Багато творчих людей стали відомими і закарбували своє ім'я в історії завдяки вчасно прийшовшій музі, яка зачасту приходить з музикою.

Правильно записані ноти, здебільшого, це щось більше ніж просто текст і звук - це чиєсь життя, частинка чужої енергії, яка згодом може неодноразово відтворюватись у звучанні.

Я нарешті зрозуміла, куди ж поділось усе моє натхнення, чому у мене не виходять вже довгий час писати абсолютно нічого, адже раніше це здавалось найпростішим із завдань - свої почуття викласти на папір. Так ось, я тепер знаю, що все моє натхнення я віддаю лише тобі, мені не варто писати щось, бо я просто можу сказати усе, що відчуваю, дивлячись у твої темні очі.

А цієї ночі мені настільки не вистачало твого тепла, твоєї руки і твоїх міцних обіймів, які іноді, здається, перетинають межу простого обійму закоханих і більше схоже на щось маніакальне, що я вирішила щось та й написати(здається, мої речення настільки розлогі, що потроху втрачають зміст) … Насправді, більше всього я люблю коли ти притискаєш мене до себе настільки сильно, що я можу відчути, як твої пальці злегка вгинають мої ребра, від цього по тілу пробігають мільйони електричних розрядів. А більша частина цих розрядів б'є мене зсередини в області легень. Не серця, як це пишуть у замудрених книжках, а там, де організм створює дихальні рухи, бо від твоїх дотиків у мене не тільки зриває дах, а ще й перехоплює дихання. Дуже дивно, коли згадала ці відчуття, то мені здалось, що я не лежу уже на дивані, а наче левітую(ти можеш не повірити і сприйняти як метафору, але я занотовую те що зараз відбувається). Тепер у мене настільки легкі ноги, враження ніби вони підвисли у повітрі, і руки такі ж вільні, самі собою пишуть рядок за рядком. І знаєш, так відбувається щоразу коли я думаю про тебе.

Мені дуже важливо щоразу говорити те що я відчуваю до тебе, не тому, що я переживаю, що ти забудеш, не тому, що це стало звичкою, а тому, що я потребую вираження своїх почуттів. Це щось таке, як ніби у мені багато багато інформації і коли вона перенакопичується, то приїжає утрамбовувач і все це стискає, аби можна було докласти ще, а коли я говорю тобі як сильно кохаю!, то в той же момент вивільняю із своєї душі маленьких пташечок, які водночас починають літати над тобою і наспівувати про мою любов до тебе навіть тоді, коли я не поруч. Хоча дуже хочеться бути поруч завжди не тільки на тому рівні на якому ми завжди один біля одного, бо я, насправді, постійно відчуваю присутність тебе, але твоя фізична присутність біля мене додає набагато більше життєвих сил і наснаги, а чим більше тебе - тим краще. Ти саме той, хто розуміє усі мої дії, усі мої почуття і вміє відповісти взаємністю. Так хочеться, щоб ти знав: я кохаю тебе так сильно, що готова робити найвідчайдушні кроки, усе, що ти попросиш. Ти для мене єдиний, і я мрію, щоб те, що ми маємо зараз, залишилось назавжди, бо хочу провести з тобою кожну секундочку свого життя, хочу щоб ти став для мене ще ріднішим, хочу, щоб зайняв більшу частину мого життя, я хочу бути поряд з тобою у дні твоєї радості і у дні смутку, найбільший вимір часу, який тільки можна придумати людству я хочу бути з тобою. Кажуть ще, що щастя зловити неможливо, так ось моє щастя саме прийшло до мене і зловило мене. Я триматиму тебе у своїх руках стільки часу, скільки у мене буде сил, аби ворушити хоч одним пальцем, мені потрібно лиш знати, що ти відчуваєш до мене те що і я до тебе, і я переверну цей світ можливими і неможливими способами, тільки б бути поряд!

Мне нелегко словами обьяснить мое понимание этого слова. Но вот как-то так, если я могу дать что-то человеку, любовь, поцелуй или обьятия, то когда он получает это и еще от кого-то и есть предательство, но это больше о физическом. На духовном уровне это, скорее всего сравнение меня с кем-то. А если уж точно сформулировать то получется, что это когда человек не выполняет определённое обещание

Уже майже у всіх хлопців, які є у мене в друзях, я побачила статуси про те, що НАМ (ДІВЧАТКАМ) від хлопців треба тільки гроші. І от я не можу витримати, щоб не сказати нічого, бо така нісенітниця викликає у мене щирий сміх і розчарування у сильній статі. Розкладу всі свої судження по поличкам.
1). Вікова категорія присутніх хлопців у списку моїх друзів 17-21 рік в середньому. Здебільшого, це люди, які ще не працюють, у кращому випадку отримують стипендію, у трошки гіршому - живуть на шиї у мами й тата.
Так ось. Нажива. Нажитись на тих грошах дівчині реально?
З яких пір елементарна ввічливість, що полягає у оплаті рахунку за каву(яка більше 15 гривень не коштуватиме) стала наживою? Чи може дівчатка мають тепер оплатити ваш рахунок? Звісно, якщо стосунки уже перейшли певний рівень, то розраховуватись кожен за себе - це нормально. Але прояв поваги до дівчини у вигляді квіточок, куплених зарання квитків в кіно - це нормально і аж ніяк не бажання НАЖИТИСЬ, а бажання відчути себе дівчиною!!!
2). Що ж, якщо перший пункт ви не зрозуміли, скажу трошки грубше. Дівчина просить щоб ви звозили її на море за ваш рахунок? Просить у подарунок бмвх5? Просто машину? Каблучку з білого золота? Квартиру переписати? Зводити в ресторан на 2000 гривень? НІ!? То що можна говорити?
50% дівчат радіють принесеному патику рози за 12 гривень. НАЖИВА?
75% кидають на стіну фото букетів із 1000 троянд, а самі вдома фотографують принесені 7, бо тепер чекати їх знову рік.
Я у 75% випадків навіть не намагаюсь натякнути на те, що за мене треба заплатити, бо вже захарили називати прийняті загальні правила моралі, етикету та ввічливості словами: дєвка нажитись схотіла.
3). А ви не думали почати з себе? Можливо, дівчина, якщо попалась вам така "сучька", просто-напросто спілкуючись з вами подумала, що "ну раз нічого не може запропонувати то хоть гроші є". І проблема у вас, у тому, що ви не можете більше запропонувати їй нічого такого. Ні цікавої думки, бо ж ви не читаєте книжок, ні розказати про щось нове, бо хто читає хоча б новини в інтернеті?

P.S. Я згадала приклад, коли хлопець моєї подружки сказав їй, що він хоче зробити все, аби вона, якщо так трапиться і вони будуть жити разом, не відчула перепаду умов чи ще чогось такого. Він працюватиме і робитиме все необхідне, бо хоче відчувати, що його дівчинка - в безпеці і в комфорті. І її слова про "с милим рай в шалаше" для нього неважливі, бо він розуміє, що він - чоловік. Я поважаю цього хлопця хоча б за те, що склад його думок такий. І не так важливо чи виконає він це на 100%, важливо, що він щиро намагається зробити для цього все.

Нещодавно я проводила опитування на тему: «Що ти вибереш: кохання чи дружбу?». Я написала, що ніяк не можу зробити вибір в цьому питання. Але сьогодні я обдумала це питання знову і прийшла до висновку, я виберу дружбу. Знаєте, багато хто говорить про кохання на все життя, але таке трапляється вкрай рідко. Частіше ж перед довгими відносинами у людини є ще 2-3 особи, яких вона теж «кохає». Буває також, коли довгі відносини перериваються, але з часом ми знаходимо нову людину. Часто трапляється коли стосунки, названі коханням, в процесі спільного проживання переростають в повагу, пристрасть, ненависть, звичку або ж дружбу. Доволі часто також, маючи кохану людину, ми порівнюємо її. Але дружба – це те почуття, яке нічим не можна замінити. Я вже декілька раз думала про те, що лише друг(якщо він найсправжніший) буде тримати всі твої секрети, буде допомагати у тяжких ситуаціях, підставить себе, аби лиш не підставилась ти. Насправді, я ніколи не порівнювала дружбу з однією людиною з якимись іншими людьми і не уявлю чим можна її замінити, окрім пустоти, яка заповнює навіть під час дрібних сварок. У кожного своє розуміння що і як, але я впевнена, що поки що з ряду «чужої» в ряди «рідної» людини у мене перейшла лише одна, і сподіваюсь, що навряд чи цей зв'язок розірветься.

Сьогодні я вперше задумалась над тим, як тяжко мені йти від тебе. Ми бачимось щодня і проводимо разом чимало часу, але цього недостатньо, я б хотіла бути поряд завжди, не втратити ні секунди часу на щось інше, окрім нас. Мені настільки добре з тобою, що момент розлуки я хочу відтягнути хоч на 10 секунд, і хоч це не заспокоює, але принаймні втішує.

Прекрасно жити сьогоднішнім днем, що ми і робимо. Але раптом завтра не настане? Раптом сьогоднішній ранок був останнім, а після ночі вже не зійде сонце?
Ми не можемо передбачити нічого, і тому якщо завтра не настане, я б хотіла закінчити "сьогодні" у твоїх обіймах, цього достатньо аби бути щасливою.

Можливо, душі як матеріального тіла не існує, а є лише підсвідомість, але як тоді пояснити те, що в районі серця у мене окреме свято. І просто сидячи зараз і пишучи цей текст, я відчуваю щось, чого раніше ще не відчувала, складається враження, що мої груди наповнені свіжою прохолодою, як ніби на холодному повітрі зжувати жуйку зі смаком "свежая мята" і вдихнути холодного повітря.

Іноді це відчуття заміняє відчуття наповнення всього тіла чимось гарячим, як ніби щойно прийшла з холоду і відразу ж випила чашку гарячого несквіка. Поступово гаряче стає у грудях, далі тепло іде до живота і доходить навіть до кінчиків пальців ніг.

Ти моє тепло, мій холод, моє щастя!

Влюбляются не в лица, не в фигуры,
И дело, как ни странно, не в ногах.
Влюбляются в тончайшие натуры
И трещинки на розовых губах.

Влюбляются в шероховатость кожи,
В изгибы плеч и лёгкий холод рук,
В глаза, что на другие не похожи
И в пулемётно-быстрый сердца стук.

Влюбляются во взмах ресниц недлинных
И родинки на худеньких плечах,
В созвездие веснушек чьих-то дивных
И ямочки на бархатных щеках.

Влюбляются не в лица, не в фигуры -
Они всего лишь маски, миражи.
Влюбляются надолго лишь в натуры,
Влюбляются в мелодии души.

Напишу українською, хай відпишуться від мене хочу усі, але я думаю цією мовою і писатиму. Моя тема на сьогодні - сніг.

Я не наркоманка, не дурепа і не дивачка, я просто люблю цей світ, люблю життя і люблю все, що створене вищими силами на нашій планеті. Одне з найулюбленіших явищ у моєму житті - сніг. Коли осінній депрес накриває з головою, нехватка обіймів доходить до критичної точки, вулиці міста загрузли в сірості днів, а кожний прослуханий трек написаний нотами смутку, ти сидиш вдома, уже темно і чуєш уривок фрази, сказаний мамою на кухні "….сніг пішов, знову завтра…". Варто було почути лише слово саме "сніг" як я підскочила до вікна, чи не дурять мене?
В той момент 2 місяці осені просто стираються…

так, інше допишу потім а то шось заговорилась вк

Вишка це не просто математична наука, це наука життя.

∞ - нескінченно велике значення, 0 - нескінченно мале

1. ∞+∞ = ∞

2. ∞-∞ = невизначеність

3. ∞+0 = ∞

4. ∞-0= ∞

Це як ніби 2 нескінченності ведуть у нескінченність, коли у одної нескінченності віднімають іншу - трапляється невизначеність. І яким би нескінченно малим не було значення, додаючи його до нескінченно великого значення - ми отримаємо нескінченно велике значення

NUBLJABLJABLJABLJABLJABLJABLJABLJABLJABLJABLJA. Я просто сижу і нікого не чіпаю, думаю про свого хлопчика. І мені срать на те, шо мені пишуть всі хто можна і ті, про кого я думала "ВАУ МЕНІ ПИШЕ САМ ***…". МЕНІ ПРОСТО ТРЕБА ЗРОЗУМІТИ якого hera мій хлопчик не хоче бути моїм на 100%.

в моєму житті з*вився новий друг *_* ну от правда, так добре