Я нарешті зрозуміла, куди ж поділось усе моє натхнення, чому у мене не виходять вже довгий час писати абсолютно нічого, адже раніше це здавалось найпростішим із завдань - свої почуття викласти на папір. Так ось, я тепер знаю, що все моє натхнення я віддаю лише тобі, мені не варто писати щось, бо я просто можу сказати усе, що відчуваю, дивлячись у твої темні очі.

А цієї ночі мені настільки не вистачало твого тепла, твоєї руки і твоїх міцних обіймів, які іноді, здається, перетинають межу простого обійму закоханих і більше схоже на щось маніакальне, що я вирішила щось та й написати(здається, мої речення настільки розлогі, що потроху втрачають зміст) … Насправді, більше всього я люблю коли ти притискаєш мене до себе настільки сильно, що я можу відчути, як твої пальці злегка вгинають мої ребра, від цього по тілу пробігають мільйони електричних розрядів. А більша частина цих розрядів б'є мене зсередини в області легень. Не серця, як це пишуть у замудрених книжках, а там, де організм створює дихальні рухи, бо від твоїх дотиків у мене не тільки зриває дах, а ще й перехоплює дихання. Дуже дивно, коли згадала ці відчуття, то мені здалось, що я не лежу уже на дивані, а наче левітую(ти можеш не повірити і сприйняти як метафору, але я занотовую те що зараз відбувається). Тепер у мене настільки легкі ноги, враження ніби вони підвисли у повітрі, і руки такі ж вільні, самі собою пишуть рядок за рядком. І знаєш, так відбувається щоразу коли я думаю про тебе.

Мені дуже важливо щоразу говорити те що я відчуваю до тебе, не тому, що я переживаю, що ти забудеш, не тому, що це стало звичкою, а тому, що я потребую вираження своїх почуттів. Це щось таке, як ніби у мені багато багато інформації і коли вона перенакопичується, то приїжає утрамбовувач і все це стискає, аби можна було докласти ще, а коли я говорю тобі як сильно кохаю!, то в той же момент вивільняю із своєї душі маленьких пташечок, які водночас починають літати над тобою і наспівувати про мою любов до тебе навіть тоді, коли я не поруч. Хоча дуже хочеться бути поруч завжди не тільки на тому рівні на якому ми завжди один біля одного, бо я, насправді, постійно відчуваю присутність тебе, але твоя фізична присутність біля мене додає набагато більше життєвих сил і наснаги, а чим більше тебе - тим краще. Ти саме той, хто розуміє усі мої дії, усі мої почуття і вміє відповісти взаємністю. Так хочеться, щоб ти знав: я кохаю тебе так сильно, що готова робити найвідчайдушні кроки, усе, що ти попросиш. Ти для мене єдиний, і я мрію, щоб те, що ми маємо зараз, залишилось назавжди, бо хочу провести з тобою кожну секундочку свого життя, хочу щоб ти став для мене ще ріднішим, хочу, щоб зайняв більшу частину мого життя, я хочу бути поряд з тобою у дні твоєї радості і у дні смутку, найбільший вимір часу, який тільки можна придумати людству я хочу бути з тобою. Кажуть ще, що щастя зловити неможливо, так ось моє щастя саме прийшло до мене і зловило мене. Я триматиму тебе у своїх руках стільки часу, скільки у мене буде сил, аби ворушити хоч одним пальцем, мені потрібно лиш знати, що ти відчуваєш до мене те що і я до тебе, і я переверну цей світ можливими і неможливими способами, тільки б бути поряд!