иллюзия реальности

ще ніразу не впала в голодний обморок, але зрозуміла, що поки це не вдасться, бо все ж таки здоровий розсуд бере верх: моя травна система летить в пізду, і тепер треба її потрошечку відновлювати. все ж таки так конкретно вгробити себе я не готова.

зато проколола безіменний палець лівої руки. залишилось лише просунути сережку туди, і буду задоволена.

ну а зараз географія і вірші на укр літ. шо робити з фізикою і уроками на завтра - не знаю.

да і взагалі.

я посміхаюсь. ви знаєте, що це значить, чи не так? ;)

а зараз знову ніби-то все в порядку

і от оці перепади настрою також набридли

я втомилась від себе. а далі словасловаслова

я устала. устала сначала худать, потом есть, потом опять худать и так по кругу. в дни, когда я ем нормально, в организме включается кнопочка "сделатьзапассделатьзапас" и он нуждается в том, чтобы сожрать как можно больше. а начать есть правильно, часто, маленькими порциями низкокалорийную пищу у меня не получается, потому что я либо ничего не ем (ну, 3-4 яблука на день) либо ем все и сразу в огромных количествах.

я очень хочу быть стройной. безумно сильно хочу. но, смотря на те дни, когда я не ела, а очень хотелось, я понимаю, что зря все это делала. все равно же худать буду потом.

и вот эта внутренняя борьба между "хочу есть" и "хочу быть стройной" изрядно изматывает и мысли, и организм.

да, мне очень тяжело не кушать вкусняшку или съесть ее в маленьком количестве. а все потому, что я сама в этом виновата.

на самом деле, сейчас я хочу банальное разрешение есть. я имею ввиду, что если бы у меня был человек (именно парень) ради которого я бы старалась, и он сказал мне, что я замечательно выгляжу, я бы начала нормально питаться и не изнурять все и всех своими "диетками". но парня то тоже нету.

и раз уж я завела тему о нем, то скажу, как-бы, #онаболевшем: мне очень важно, чтобы рядом со мной был кто-то, кто искренне будет верить в меня, кому будет не пофиг, и кому я банально буду нужна. дикое желание быть нужной кому-то, кто нужен мне.

и обидно, что сегодня я поняла, что вот такие свои мысли могу написать только в блог. в действительности всех уже заебала этим ведь. но опять же: я ищу понимания, но нигде не нахожу его.

спасибо неизвестно кому, кто обратил на этот пост внимание.

и извини, какой-то человек, за эти все мои сопли. я вообще сильная, но сейчас морально розбита. странно это. очень очень странно.

Случилось так, что меня не интересует в жизни ничто: ни политика, ни наука, ни философия, ни забота о будущем счастье людей — для меня вся жизнь заключается только в Вас.

в свои девятнадцать, я выгляжу лет на тридцать.
и уже не жду ни коня, ни, тем более, принца.
шутки циничнее. злоба в каждой фразе и в каждом слове.
только смех.
и ничего.
слышишь? ни-че-го.
кроме.

я слушаю "Сплин". вспоминаю о том, что любила.
как же так вышло, что я всегда попадаю мимо?
что же случилось? вместо тепла - плохо греющая батарея.

а я.
а что я?
я,
ты прикинь,
никому
никогда
Не поверю.

Катя Ступина

побачила https://pp.vk.me/c419524/v419524551/9d84/bpYHQ-1jFLQ.jpg, і зрозуміла, що дуже хочу, аби в мене була кохана людина.

аби в мене був саме той, такий рідний і теплий, якому можа було б довіритись, розповісти все. якому я була б потрібна, не дивлячись на всі мої недоліки. якому я була б гарна зі своїми недоліками! мені просто потрібен дозвіл припинити старатись бути ідеальної. боже, до чого ж я хочу, щоб той єдиний написав "дуринда, ти і так шикарна. угомонись. я тебе такою люблю". я б все одно старалась стати для ньоо краще, але сам факт.

я так хочу цю холоднючу зиму провести в теплих обіймах його.

чорт. (

і знову я їм. і якби ж то низькокалорійну їжу.

булочкишоколадкимяскоомномном.

ляхи у мене вже в рази виросли, в порівнянні з тим, шо було. а я не можу зупинитись.

і тут знову внутрішня боротьба - з одного боку мені смачно і я задоволена, а з іншого..

я хочу бути стройняшой. дужедуже

і понеслось по-новій

колоколоколо

ЯК ЖЕ МЕНЕ ВСЕ БІСИТЬ!! СУУУКАААА! СУУУУУКААААААААА! І НІ ІЗ ЧОГО Ж КІПІШУЮ, НО БЛЯТЬ НЕ ЗАТРАГУЙТЕ ТЕМУ ЇЖІ! НІКОЛИ. СУКА.! НІКОЛИ. НЕ ЗАПИТУЙ В МЕНЕ, ЧИ БУДУ Я ЇСТИ. ВСЕ ОДНО Ж НЕ БУДУ.! НЕВЖЕ НЕ ЯСНО. СУУУУУУУКААААААААА. ОХИ Я ВЗБІШЕНА. ПРОСТО СЛІВ НЕМАЄ, ЩОБ ЇЙ ВІДПОВІДАТЬ.!11!!1ЩШПОУЩІШПИРЦУЩішРАЩШЦУРПУПРКУЩ9РОЩУКРОУКЩ9ГОРЕКОИЩШАПТИЩШКРКЩ9ЕРГПКЩЕРИ

КІЕТРДЕВЗНЩОТЩЕОРЗКТОНКЕТЬЕНЬНГБЛДГШОТКЬИДЩКІУРЖЩШКРИКЕРИ!!!!!!

СУКА! Я Ж ПРОШУ НІЧОГО НЕ КУПУВАТИ МЕНІ ІЗ ЇЖІ. Я МОЖУ ЗАБЕЗПЕЧИТИ СЕБЕ ХАРЧАМИ. ГРОШЕЙ, ЯКИХ Я ЗАРОБЛЯЮ НА "ПРОКОРМИТИСЕБЕ" ХВАТАЄ З ГОЛОВОЮ. Я Ж ПРОШУ! ХВАТИТЬ! ХВАТИТЬ МЕНІ ПРИНОСИТЬ ЩОВЕЧОРА МЯСКОЦУКЕРОЧКИОМНОМНОМОШКУ. ХОЧЕШ ПОРАДУВАТИ МЕНЕ ВВЕЧЕРІ - КУПИ ЯБЛУЧОК. ДЕШЕВШЕ БУДЕ. ДА І Я ЇСТИМУ. ДОСИТЬ!ДОООООСИИИИИИТЬ.! І НЕ ПРИПИСУЙ МЕНІ ОБІЦЯНОК. Я НЕНАВИДЖУ ЦЕ НАЙБІЛЬШЕ В СВІТІ!, СУКА. НАКИПІЛО ПРОСТО. Я ВСЕ СКАЗАЛ.

ну а так я дуже тебе люблю. серйозно

треба бути більш щирою і веселою. саме з середини, саме по-справжньому.

хоча б для неї. хоча б для себе.

навіть брат сказав "хватить бути такою замкнутою"

ну чорт! отака вже я. повністю відвикла від соціуму. я не вмію спілкуватись не зі "своїми" людьми. просто не вмію. я впааю в ступор. туплю, незнаю куди себе діти. я ненавиджу такі розмови. і абсолютно неважливо хто ці люди: від вчителів до родичів. якщо вони "не мої", то я нічого з собою не вдію.

я дика і дивна, але отак вже є. і взагалі. шврвшрмищшаиощшаиоакщшигрормшщвимрщшуирщуширщшаегри9оптщшптощтоще

скучила за старим блогом

а чоб і не продовжити його?

про цей занадто багато вже знають -_-

я в собі. я ховаюсь. старий блог.

—но у рыжих же нет души..

—потому что они и есть чьи-то души. (с)

люблю тебя.