Ми палені вогнями

терять и отпускать людей скилл, которому мне еще нужно научиться

Мы живем вместе, мы совершаем поступки и реагируем друг на друга; но всегда и во всех обстоятельствах мы — сами по себе. На арену мученики выходят рука об руку; распинают же их поодиночке. Обнявшись, влюбленные отчаянно пытаются сплавить свои изолированные экстазы в единую самотрансценденцию; тщетно. По самой своей природе, каждый воплощенный дух обречен страдать и наслаждаться в одиночестве.

Ощущения, чувства, прозрения, капризы — все они личны и никак не передаваемы, если не считать посредства символов и вторых рук. Мы можем собирать информацию об опыте, но никогда не сам опыт. От семьи до нации, каждая группа людей — это общество островных вселенных.

-двери восприятия -

Я говорю о богах; Я атеистка. Но я и художник, и лжец тоже. Не доверяй всему, что я говорю. Я не вру. Единственную правду, которую я понимаю или могу выразить - это фразы, которые логически определяются как ложь. Те, что определены психологически - символ, те, что эстетически - метафоры.

Левая рука тьмы

а у нас вчера дощ, так не по-детски лил. Типичньій Львов)

реакции мои друзей, когда я сделаю хуйню

1. ХАХАХАХААХАХ *смех на 15 минут*

2. блять, настя * закатьівание глаз*

3. я не удивлен/а

4. все вместе

Характер формируется из привьічек;

— но ваши привьічки - єто следствие ваших поступков;

— поступки рождают мьісли;

— ваши мьісли рождаются от ваших желаний;

— а ваши желание неразрьівно связаньі с качествами.

Коли вже я прокинусь, аби не було подібних новин?! Ні про смерті на сході, ні про війну, ні про загибель найкращих українців

це як вся країна водночас втратила близького друга

просто не уявляю, як ми збиратимемось з друзями, братимемо гітари і співатимемо: "спи собі сама". Емоції задавлять.

Останній рік навчив цінувати людей, цінувати свій народ. Ніхто не вічний, і цей світ забирає найкращих до себе, коли ти того не чекаєш.

І знаєте від чого ще страшно? Щойно про це подумала. Що нам всіх ще доведеться ховати, всіх найкращих синів нашої країни.

найіронічніше те, що кожно ранку я даю собі установу: позитив, настя. ти несеш радість людям і собі впершочергово.

а дивлюсь в дзеркало і бачу згусток депресії.

я не знаю, як вийти з цього стану. я правда пробувала багато чого. я просто не знаю.

я скучила за тобою. настільки, що аж боляче в середині. не знаю, що з цим робити, тому знову впадаю, немов у спячку. як змія. хочу як та ж змія скинути з себе шкіру, переродитись, бо якщо залишусь в такому стані ще хоть на трішечки, то здеградую до непрощенної точки

кожен раз коли дивлюсь битву екстрасенсів і вони там рослідують вбивство з'являється бажання звернутись до них. не для того, щоб перевірити чи все не посценарію, а щоб розповіли по можливості що можна. мене переслідує ця думка, але я не настільки смілива і безрозсудна

пересматривала свои старьіе фотки и спрашивала себя: " кто єта девочка?"

у меня что-то с глазами случилось

в пн замовили екскурсію на личакові. останній раз там була в кінці серпня на похороні двох бійців АТО - моїх ровесників.Божевілля. для мене кладовища взагалі зараз хвора тема. поняття немаю як провети личаків. напевно прийдеться відмовитись і запропонувати туристам шось інше. ну там австрійський львів, закоханий та будь-який тільки не туди. поганенький екскурсовод з мене, да ?